По рейках їде поїзд і політика Заходу щодо Росії

Аналітика 18.11.2016 18:46 1549

Кого б не призначив Дональд Трамп у свою адміністрацію геополітичний вектор Заходу це не змінить: Росію треба ставити на місце, а Путіна - «піти»

Від прогностичних списків майбутніх міністрів і радників Білого дому у Вашингтоні перейшли до конкретики. Обраний президент США Дональд Трамп почав публічний процес формування своєї адміністрації. Про Росію не будемо, але в Україні теж слідкують за цим, затамувавши подих.

Адептів #зради Трамп засмутив, запропонувавши посаду помічника з питань національної безпеки Майклу Флінну. Колишній глава військової розвідки США ніби вважається проросійським політиком. Аргументи щодо «проросійськості» Флінна, на перший погляд, вагомі. Найбільший компромат – присутність американського генерала на банкеті на честь 10-річчя одіозного телеканалу «Russia Today» у грудні минулого року, де він, навіть, сидів поруч з Путіним. Хоча, нічого особливо дивного у тому нема з огляду на те, що рік тому ще зберігалися надії на конструктивну роль Росії в Сирії, а Флінн виступав посередником, коли США намагались виробити модель участі РФ у спільних операціях проти ІДІЛ. Чим це все закінчилось, добре відомо і саме провал американської політики у Сирії був одним з головних аргументів критики адміністрації демократів з боку Дональда Трампа під час недавньої президентської компанії.

Майкл Флінн Фото: Gatty Images

Звісно, всього цього аж ніяк не замало для того, щоб про майбутнього ключового помічника президента США (згадайте, які гіганти політики займали цю посаду у різний час – Генрі Кісенджер, Збігнев Бжезінськи) говорили те, що про нього кажуть. Втім, одна важлива деталь: Майкл Флінн публічно визнав, що отримував гроші від  «Russia Today» за консультаційні послуги. Мабуть, у прагматичних Штатах, це не є компроматом, тим більше, для розвідника. Але уявімо, наскільки зручно і можливо, взагалі,  після такої привселюдної і особисто висловленої констатації проводити «проросійський» курс?

ромні

Між тим, прихильники #перемоги були потішені чутками, що посаду держсекретаря Трамп запропонує сенатору Мітту Ромні. Домовлено, що у неділю, 20 листопада, Трамп і Ромні обговорять це питання під час особистої зустрічі. Мітт Ромні, колишній суперник Барака Обами на президентських перегонах 2012 року і саме на тих виборах, критикуючи політику свого суперника-демократа, республіканець Ромні назвав Росію, а не Іран з міжнародним тероризмом – геополітичним супротивником №1 для США. Це вже серйозніше. Але, скептики, наголошують, що ще півроку тому Ромні називав свого нинішнього потенційного шефа «лицеміром і шахраєм» і взагалі був лідером серед впливових республіканців у жорсткій критиці Трампа. Уявляєте ситуацію, якщо він тепер погодиться на пропозицію? І якщо це не стане йому на заваді, і він прийме пропозицію стати держсекретарем в уряді «лицеміра і шахрая», то що заважає Ромні змінити свою позицію і щодо Росії?

Але головне – не весь цей вельми цікавий шлейф з чуток і фактів, головне полягає в тому, що все це не має жодного практичного значення. Політика Сполучених Штатів щодо Росії, а відтак і україно-російської війни,  на найближчі кілька років є константою, і від прізвища того, хто її проводитиме, вона залежить хіба що на рівні окремих нюансів. Це, як поїзд, що їде по рейках у визначеному напрямку: змінюється лише швидкість руху, а не пункт призначення. Підтверджень цьому факту – купа, найсвіжіші з них – це доповідь прокурора Міжнародного кримінального Суду, де підкреслено, що відторгнення українського Криму Росією було здійснено у рамках збройного конфлікту. Плюс істерична реакція Кремля на цей крок міжнародної юстиції. O key! – не могли не сказати в Вашингтоні - ви не визнаєте юрисдикції Суду, створеного за рішенням ООН, в якому ви теж брали участь? Але це не означає, що ви уникнете відповідальності за свої дії, а в перекладі з дипломатичної - злочини.

Кінцева станція на цій «колії», навіть, не зміна Росією її агресивного курсу, а зміна режиму і усунення Путіна. Це консолідована позиція Заходу – і США, і ЄС – незважаючи на всі об’єктивні проблеми в їхніх стосунках. І на ці рейки Захід став у той день більш ніж два роки тому, коли фрау Меркель поділилася своїми міркуваннями про те, що герр Путін існує в якийсь своїй, відмінній від інших реальності.

Фото:dpa

Барак Обама, президент США, якому залишилось два місяці у Білому домі, здається, знайшов тему для свого фінального акорду. Він приїхав до Меркель і сьогодні зустрічається з лідерами Європи. Про що йтиметься на цій зустрічі? Тут майже немає сумнівів: Обама заспокоюватиме європейців. Ніякої катастрофи у стосунках між двома провідними флангами Вільного Світу з приходом у США республіканської адміністрації не станеться. Мабуть, так воно і буде, тому що рівноцінної альтернативи такому розвитку ситуації не існує. Це означає крах останніх надій Росії, що вона зможе,  зіграти на протиріччях по обидва боки Атлантики. І це набагато важливіше, ніж те, кого ще призначить Дональд Трамп.

Сергій Тихий, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-