Дружба Канади і Росії. З чим залишиться Україна?

Дружба Канади і Росії. З чим залишиться Україна?

Укрінформ
Зближення Оттави з Москвою небезпечне для України. Чи нехтуватиме Оттава геополітичними обіцянками та принципами?

Трохи більше року тому, 4 листопада 2015 року після досить скромної та короткої інавгурації, прем'єр-міністром Канади став лідер Ліберальної партії Джастін Трюдо. Він одразу оголосив про своє прагнення повернути Канаді вплив на світовій арені після десятиліття її перебування на задвірках міжнародної політики. Однак, з того часу разом із численними селфі з «до смішного привабливим» прем'єром, по всьому світу з Канади частіше ширяться тривожні для України заяви про «залучення» Росії та необхідність спілкування із Путіним. Більше того, вчора світові ЗМІ повідомили про зближення країн у практичній площині, зокрема ведення між МЗС Канади та Росії перемовин за закритими дверима по українському та сирійському питаннях. 

Пояснити такий цілковито новий підхід Ліберального уряду до міжнародної політики можна тим, що замість батога він пропонує куди більше пряника. Утім, «замирення» Росії може мати негативні наслідки не лише для України, яка ризикує стати розмінною монетою у чужій великій грі, а для всієї світової спільноти.

НЕГАРАЗДИ У СИСТЕМІ ДЕРЖУПРАВЛІННЯ

Слід визнати, що у спадок від десятиріччя правління свого попередника Стівена Гарпера та його Консервативної партії Джастін Трюдо отримав досить розхитану систему державної влади, яку довелося відновлювати ледь не з нуля. Чи не найбільші проблеми існували саме у структурі МЗС, де справа навіть доходила до відкритих конфліктів, коли працівники посольств прямо відмовлялися працювати із тогочасним главою уряду.

Мудрий політик із багаторічним досвідом Стефан Діон, якого Трюдо призначив міністром закордонних справ, швидко зрозумів суть проблеми та повернув дипломатам відчуття власної важливості. Річ у тім, що Консервативний уряд в цілях економії різко скоротив виплати членських внесків та, відповідно, участь Канади в міжнародних організаціях, які вважав неефективними. Зовнішня політика відійшла на другий план, поступившись забезпеченню внутрішньої стабільності, адже більша частина прем'єрства Гарпера (2006-2015 рр.) припала на період після фінансової кризи 2008 року, з якої Канада, до речі, вийшла з найбільшим зростанням ВВП серед усіх країн G7. 

Аби порвати з минулим, Ліберали пішли навіть на такий символічний крок, як перейменування МЗС, яке тепер називається «міністерство глобальних справ» (Global Affairs Canada).

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАНАДСЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Призначивши своїх людей на ключові посади та стабілізувавши систему, Діон, який до приходу в політику викладав політологію в університеті, сформував власну теорію зовнішньої політики Канади, яку назвав «відповідальним переконанням» (responsible conviction). Вона передбачає, що, плануючи свої дії на міжнародній арені, державам слід виходити не лише з власних переконань, але й враховувати наслідки своїх дій. Якщо результати обіцяють бути негативними - від такого вчинку треба відмовитися. 

Згідно з теорією Діона, попередній уряд Гарпера, який, грунтуючись на власних переконаннях щодо важливості демократії, верховенства права та поваги до прав людини, повністю розірвав будь-яке спілкування із Російською Федерацією після її вторгнення до України, вчинив неправильно. Діон упевнений, що таке рішення не сприяло вирішенню конфлікту та не допомогло Україні, а головне - зашкодило досягненню канадських інтересів, які часто потребують залучення РФ.

«Минулі 10 років Канада допустила помилку, скоротивши спілкування з Росією» (Стефан Діон, міністр закордонних справ Канади)

Незважаючи на голосні заяви представників України про небезпеку спілкування з підступною Росією, яка вже незліченну кількість разів порушувала власні зобов'язання, Канада, керована теорією «відповідального переконання», рішуче стала на шлях відновлення діалогу з РФ. Осуд такої позиції заступником міністра закордонних справ України Вадимом Пристайком, висловлений ним під час візиту до Оттави в жовтні цього року, викликав дуже гостру реакцію канадської сторони, що ще раз доводить категоричність Оттави у дотриманні свого рішення.

Слід  визнати, однак, що Росії та Канаді дійсно є про що поговорити.

ВЗАЄМОДІЯ В АРКТИЦІ - КЛЮЧОВА 

14 500 000 кв.км займає Арктика, з яких 75% ділять між собою Канада та РФ. Одного погляду на ці цифри достатньо, аби зрозуміти, чому Оттава так прагне прямого діалогу з Москвою. Окрім величезних запасів корисних копалин, ці холодні території вміщають і вражаючі біоресурси та, що дуже важливо, транспортні шляхи.

У 2008 році танення льоду на північно-західному морському шляху, що проходить вздовж узбережжя Канади та значно скорочує шлях із Азії до Європи, вперше дало змогу здійснити прохід комерційного судна. Розуміючи перспективність цього маршруту та його уразливість до нестабільності, Канада робитиме усе можливе, аби він залишався непорушним. 

Аби краще зрозуміти дії Канади, треба пам'ятати, що нині Росія представляє найпотужнішу військову потугу в Арктиці та вкладає найбільше коштів у нові бази та сили на Півночі. Величезні незаселені північні простори є легкою здобиччю для «зелених чоловічків», яких Канада, навчена прикладом України, дуже хоче віднадити від своєї території.

Важливими для Оттави є також і екологічні проблеми Арктики, які неможливо вирішити без участі інших країн регіону. 

Саме через це Канада дуже активно готується до двосторонньої конференції з питань Арктики, що пройде в Оттаві наприкінці листопада. Хоча Канада хоче порушити на ній переважно технічні питання, Росія, вірогідно, ставитиме масштабніші геополітичні завдання.

ТОРГИ ОТТАВИ ЗА МІСЦЕ У РАДБЕЗІ

Як одна із п'яти країн, що мають право «вето», Росія грає вирішальну роль у Раді Безпеки ООН. Саме через її нахабну поведінку по всьому світу почали лунати заклики про реформування Радбезу, який дійсно втратив свою роль світового наглядача. Безупинне кровопролиття у Сирії - жахливе підтвердження цього. Канада ж у своєму прагненні повернутися на міжнародну арену визначила для себе одне ключове завдання в ООН - отримати місце непостійного члена Радбезу на 2021-2023 рр. Зважаючи, що її суперниками є Ірландія, Норвегія та Сан-Марино, бій обіцяє бути затятим. Члени ЄС завжди одноголосно підтримують одне одного, Норвегія є чи не найбільшим у світі донором міжнародної допомоги відносно до ВВП, а Канада своєю непослідовною політикою розлякала практично усіх союзників.

У цьому світлі Оттаві належить вести напружений торг за підтримку зі світовими державами, перш за все з Китаєм та Росією. І якщо Пекін традиційно відстоюватиме свої вузькі інтереси, проситиме закрити очі на «незначні» «вимушені» порушення прав людини та інші «запаморочення від успіхів», то Росія, як завжди - без огляду на біди власного населення, бажатиме інших преференцій, які з високою долею ймовірності стосуватимуться у тому числі й України.

САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

Наразі Канада має найдовший у світі список фізичних та юридичних осіб, пов'язаних із російською агресією проти України, стосовно яких діють різноманітні санкції. І хоча вони містять певні «упередженості» та не переглядаються регулярно заради унеможливлення уникнення, як це робиться у США, все ж є досить ефективними та болючими для Росії. Канада навряд чи піде проти міжнародної спільноти й не скасовуватиме санкції в односторонньому порядку, втім Москва може просити в обмін на свою підтримку утриматися від подальшого розширення обмежувальних заходів та приєднатися до табору Італії, Угорщини, Греції та деяких інших країн ЄС, що лобіюють якщо не скасування, то бодай послаблення санкцій.

Опосередковано про бажання не дратувати зайвий раз Москву свідчить той факт, що наближені до Путіна олігархи Ігор Сечін та Володимир Якунін досі не підпадають під дію канадських санкцій, незважаючи на публічні передвиборні обіцянки Трюдо внести їх обох у списки. Ходять чутки, що обидва багатія ведуть із Канадою прибутковий для обох країн бізнес, тому й уникають кари. 

Однак, задля справедливості треба зазначити, що публічно Канада регулярно заявляє про неприпустимість дій Росії. «Поведінка Росії в Україні та Сирії є щонайменше проблематичною. Тому важливо бути дуже відвертими у наших відносинах із РФ», - заявив нещодавно Стефан Діон.

ПОВЧАЛЬНИЙ ПРИКЛАД ДРУЖБИ З ІРАНОМ

Ще одним прикладом зговірливості Канади служать відносини з Іраном, з котрого більшість канадських санкцій були зняті вже протягом перших трьох місяців перебування Трюдо при владі. Більше того, Стефан Діон пішов ще далі й озвучив прагнення відновити дипломатичні відносини з Іраном, розірвані у 2012 році, та обмінятися дипломатичними місіями. Хоча офіційно Канада досі розглядає Іран як державу-спонсор тероризму, ніхто вже не має сумнівів, що ця законодавча перепона буде незабаром прибрана.

«Уряд готовий до покрокового відновлення відносин з Іраном» (представник МЗС у парламенті Пем Голдсміт-Джонс)

Однак, потепління відносин швидко принесло свої плоди: Іран випустив на волю канадського професора Хому Хоодфар, яку утримував за гратами з початку червня. Прикметно, що домогтися цього вдалося після всього однієї особистої зустрічі Діона та глави МЗС Ірану Мохаммада Джавада Зарифа в кулуарах Генасамблеї ООН. При цьому два громадянина США та британка, затримані в Ірані разом із Хоодфар, досі позбавлені волі без особливих надій на звільнення.

Поволі пом'якшує Канада свій підхід і до ядерної Північної Кореї. Все у тому ж Нью-Йорку у вересні відбувся стислий обмін думками між главами зовнішньополітичних відомств Канади та Північної Кореї. Ця коротка розмова у коридорі стала першим контактом такого рівня між Оттавою та Пхеньяном протягом кількох останніх років. 

Зрозуміло, що ситуація із Іраном та КНДР відмінна від російської, однак свідчить про загальний підхід нового уряду до «проблемних» країн.

ЧИ КАНАДА Й ДОСІ ВІДДАНИЙ ПАРТНЕР УКРАЇНИ?

Канада Стівена Гарпера стала одним із головних союзників України у військовому протистоянні із РФ. Десятки тисяч комплектів військової форми, пристрої нічного бачення, польові госпіталі та багато іншого вкрай потрібного приладдя було доставлено з Канади в Україну саме тоді, коли в цьому була найбільша потреба. Канада також надала значну фінансову допомогу нашій державі, постачала супутникові зображення та організувала військову тренувальну місію UNIFIER, користь від якої важко переоцінити. Однак, усі ці проекти були розпочаті ще за попереднього Консервативного уряду, водночас чинний Ліберальний досі дотримується мовчанки стосовно військової підтримки України. На запит президента Порошенка стосовно продовження військової місії понад її плановане завершення у березні 2017-го Джастін Трюдо прямої відповіді так і не дав. Продовжує утримуватися від коментарів і міністр оборони Харджит Саджан. «Канада залишається віддана підтримці зусиль України зберегти суверенітет, безпеку та стабільність», - сказав якось Саджан. «Канада непохитна у своїй підтримці України», - підтвердив його слова речник прем'єр-міністра Канади Остін Жан. На словах обоє готові допомагати Україні, однак не конкретизують - як.

Тим часом потік військової матеріальної допомоги з Канади давно вичерпався, навіть супутникові зображення, з нібито фінансових переконань, більше в Україну не надходять.

Тіньовий міністр оборони Канади Джеймс Безан відверто дивується такій позицій уряду. За його словами, дані супутника були конче необхідні українським військовим, а Канаді обходилися не співставно дешево. Він переконаний, що його державі слід значно більше допомагати Україні, яка є оплотом на агресивному шляху РФ.

ДІАСПОРА ЯК ОСТАННІЙ КОЗИР

Таким чином стає очевидно, що у політичному трикутнику Росія-Канада-Україна переважає нині його ліва грань. Втілення гучної обіцянки Канади повернутися на світову арену поки має сумні наслідки для України, незрозумілі для світу, однак радісні - для Москви.

«Путін та Трюдо хочуть стати кращими друзями» (тіньовий міністр оборони Канади Джеймс Безан)

Утім, Київ ще сподівається на свій козир - надпотужну діаспору, з думкою якої рахується кожен політичний діяч Канади. Президент Конгресу українців Канади Павло Грод запевняє, що безупинно доводить важливість підтримки України та небезпеку Росії на усіх зустрічах із керманичами держави. За його словами, участь чотирьох федеральних міністрів Канади у трирічних зборах українських канадців, що пройшли на початку жовтня в провінції Саскачеван, показали велике значення української громади та її значний вплив на внутрішню політику країни кленового листа. Грод наполягає, що Канада була, є і завжди залишатиметься великим другом та надійним партнером України. З його вуст ці слова звучать настільки переконливо, що не залишається жодного сумніву. Майже.  

Максим Наливайко, Оттава.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-