Богдан Сеник, керівник Управління зв'язків з громадськістю ЗСУ, підполковник
Український Стратком, ймовірно, розмовлятиме з естонським акцентом
14.09.2016 15:00 2854
  •  
  •  
  •  

Самоцінність комунікації у сучасному суспільстві очевидна - вона надихає народи на економічні дива та стримує амбіції завзятих агресорів. Наскільки ефективна система комунікації обслуговує українське суспільство - це інше питання, адже, за оцінкою деяких впливових урядових експертів, вона потребує, щонайменше, «перезавантаження».

Укрінформ зустрівся з одним із людей, які на своєму рівні, але суто практично займаються побудовою оновленої системи державних комунікацій, з керівником Управління зв'язків з громадськістю Збройних Сил України підполковником Богданом Сеником. У складі військової делегації він щойно повернувся з Естонії, де знайомився з комунікаційним досвідом цієї такої близької нам, але вже давно й остаточно європейської країни.

Богдане Миколайовичу, якщо щиро, якій саме комунікації «велика» Україна, яка захищається від російської агресії, могла навчитися у «маленької» та мирної Естонії?

- На жаль, у вашому питанні міститься доволі поширена комунікаційна помилка. «Велика», «маленька» - до чого тут подібні визначення? Колись в СРСР мікросхеми були найбільшими у світі, але це не зробило їх кращими. З іншого боку, якщо ми, як європейська нація, дійсно пристаємо на європейські цінності,  ми маємо звикати до думки - істинна вага держави залежить не від кількості населення або від розміру території, але від реальних здобутків в економічному розвитку, в дотриманні соціальних стандартів, у зрілості громадянського суспільства.

Дійсно, населення всієї Естонії майже вдвічі менше за кількість мешканців одного Києва. Але за всіма перерахованими вище критеріями нам є чому повчитися у естонців. У тому числі - в побудові урядових комунікацій, або, як їх ще називають - Страткомів, системи стратегічних комунікацій.  Після робочої поїздки до Таллінна я не можу виключати, що майбутній український Стратком розмовлятиме саме з естонським акцентом. 

Доволі смілива заява, як для керівника відомчої прес-служби...

- Наша структура має дещо іншу назву. Ми - Управління зв'язків з громадськістю Збройних Сил України. Не думаю, що у вас або у когось іншого є сумніви щодо ролі, яку зараз Збройні Сили відіграють у захисті Української держави та самого її права на існування. Зрозуміло, що українські військові виконують цю соціальну функцію завдяки неймовірному напруженню усього народу, який віддає обороні інколи «останню копійку» та кращих людей. Але, оскільки Збройні Сили є невід'ємною складовою, плоттю та кров'ю усього суспільства, вони не стоять осторонь від суспільних процесів, і генерують власний досвід. Це твердження повною мірою може бути віднесено до розбудови Страткому.

До речі, буквально днями в Генеральному штабі утворено Раду Страткому, яку очолив безпосередньо начальник ГШ-Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії Віктор Муженко. Один лише цей факт свідчить, що до питання стратегічних комунікацій, до прямого та безпосереднього зв'язку із громадськістю у Збройних Силах ставляться дуже серйозно. Розуміння важливості таких комунікацій сформовано на найвищому рівні, це справедливо як для Генштабу, так і для Міноборони. Ми разом, єдиною командою працюємо над створенням військової складової стратегічних комунікацій, і обов'язково досягнемо успіху.

Мені, до речі, надана честь та можливість виконувати обов'язки секретаря Ради зі стратегічних комунікацій Генерального штабу ЗС України.

Слухайте, а чи можна трохи ближче до теми і без патетики? Що саме ви робили в Естонії?

- Як інколи кажуть у нас в армії, «доповідаю голосом». Це жарт, зрозуміло. Якщо серйозно - програма цієї робочої поїздки була дуже насиченою, за що ми абсолютно щиро вдячні нашим естонським колегам.

Разом із заступником керівника Управління комунікацій та преси МОУ полковником Олександром Мотузяником ми зустрілися з керівними особами Стратегічних комунікацій Естонської Республіки. Рівень був дуже вагомим - Кабінет Міністрів, Міністерство закордонних справ, Міністерство оборони, Сили Оборони - ми побачили практично все, що хотіли.

Надзвичайно цікавим для нас було відвідання дислокованого у Таллінні Центру кібернетичної безпеки НАТО. Варто згадати, що цей Центр був створений після подій довкола «Бронзового солдата» у 2007 році, які буквально струснули всю країну і стали приводом для масштабної кібернетичної атаки проти Естонії з боку Російської Федерації.

Ця кібернетична агресія, як часто трапляється із діями Кремля, мала зворотній ефект. Вона не «зламала» Естонію, призвела лише до того, що нині саме в Естонії накопичений кращий досвід боротьби з кібернетичними загрозами, і цей досвід набуває розвитку в інтересах всіх союзників по Альянсу в рамках єдиного Центру кібербезпеки.

Можу припустити, що колись щось подібне буде народжене і в Україні, яка, напевно, першою «лоб до лоба» зіткнулася з таким російським винаходом як гібридна війна. Принаймні, як ми помітили, в НАТО вже є таке розуміння.

Держава і волонтери не конкурують одне з одним, натомість, вони діють як єдине ціле

Додатковим бонусом, який призвів буквально до «вибуху мозку», стало відвідання прес-офісу та знайомство з громадською організацією Кайтселійт, яка, з моєї особистої точки зору, надає зразок найвищого рівня взаємодії і солідарності між державою і суспільством, особливо в питаннях захисту країни. При тому, що російська агресія і війна призвели до безпрецедентного волонтерського та добровольчого сплеску по всій Україні, нам є чому повчитися у естонців у вимірі нормативного регулювання такого народного руху. У випадку Естонії держава і волонтери не конкурують одне з одним, натомість, вони діють як єдине ціле, вони знайшли таку формулу взаємодії, яка робить практично непереможною навіть таку невелику за розмірами країну, як Естонія. Перемоги досягаються не розмірами, вони виборюються людьми та силою народного духу.

У ваших ремарках про ці зустрічі не прозвучало одного слова - Стратком. Де і з ким ви розбиралися в стратегічних комунікаціях?

- Все, що ви почули - це все саме про стратегічні комунікації. Цікаво, що цією системою пронизана вся структура державного апарату, вона сприймається як єдиний та цілісний організм. Це, де факто, ретельно збудована система впровадження та інформаційного супроводу урядових рішень.

Варто звернути увагу на те, що голова Департаменту стратегічних комунікацій Кабінету міністрів розпочинає робочий день із прямого спілкування з прем'єр-міністром. Він же щотижня проводить координаційні наради з представниками Страткомів окремих міністерств, і вони разом погоджують інформаційні пріоритети. Це виключає появу у публічному просторі інформації,  яка свідчить про неузгодженість позицій між членами Уряду та шкодить авторитету держави, що, на жаль, раз за разом доводиться спостерігати в Україні. 

Цікаво, що перші особи не делегують функцію спілкування з пресою або громадськістю своїм прес-секретарям, вони роблять це самі. Наприклад, на прес-конференцію після засідання Уряду, як правило, виходить прем'єр-міністр та профільні міністри, відповідно до питань, які розглядаються.  

Варто звернути увагу на те, що основою системи Страткому в Естонській Республіці є принцип прямого та безпосереднього спілкування осіб, які є відповідальними за такого роду комунікації, з керівниками державних органів. Фактично, вони діють як одна команда. Приклад надає Стратком прем'єр-міністра. Подібна практика існує, де-факто, у всіх міністерствах, включаючи міністерство оборони, а також в Силах оборони Естонської Республіки.

Ну так... Розкажіть тепер, як прес-секретар дає поради начальнику Генштабу... Яскрава така картинка...

Публічний імідж власного підрозділу формує його командир, а попутно - імідж для усіх Сил оборони Естонії

- Не варто плутати поняття. В Естонії структура, подібна до ГШ, називається Сили оборони, її, відповідно, очолює головнокомандувач Силами оборони. З ним спілкується не прес-секретар, а керівник Страткому. Сам Стратком на абсолютно рівних правах з іншими департаментами входить до органів управління Сил оборони. Ще раз - Стратком в Силах оборони Естонії - це самостійний орган військового управління, керівник якого, як і інші керівники самостійних органів військового управління, має статус заступника головнокомандувача Сил оборони. 

За словами естонських колег, так було не завжди. Новації у статусі керівника Страткому Сил оборони Естонії виходять з еволюції поглядів щодо ролі і місця Страткомів в цілому в структурі НАТО, які відбулися з 2014 року, з часів гібридної агресії Росії проти України. Як бачимо, висновки з таких дій «російських партнерів» робить не лише Україна.

Цілі, які мають досягатися засобами Страткому при проведенні тих чи інших заходів (військові навчання, операції, публічні заходи і т.д.), визначаються у бойовому наказі або в оперативному плані на проведення таких заходів на рівних умовах із визначенням інших сил та засобів.

Це принципово важливо. Адже цілі Страткому та методи їх досягнення, включаючи залучені людські, матеріальні, технічні та фінансові ресурси, включаються в загальний оперативний задум. За його втілення відповідають безпосередньо командири залучених підрозділів, при цьому офіцери по зв'язках із пресою або з громадськістю відіграють лише допоміжну роль.

Це означає, що керівник зобов'язаний спілкуватися з пресою, і не може перекласти цю функцію на іншого. Прес-секретарі та прес-офіцери знаходяться, здебільшого, «за кадром», публічний імідж власного підрозділу формує його командир, а попутно - імідж для усіх Сил оборони Естонії. Він безпосередньо відповідає за комунікацію і, відповідно, є головним речником.

Ви розповідаєте про якісь фантастичні речі. У нас правду про збройні сили можна дізнатися від будь-якого солдата...

- Все залежить від того, що вважати правдою. Але це вже ваша справа. Ми говоримо про сталу систему комунікацій. За естонським досвідом, кожен солдат має можливість долучитися до такої роботи. Але з невеликою поправкою.

Кожен естонський військовий може говорити лише про свій рівень та про свою відповідальність. Наприклад, кулеметник може розповідати лише про себе, свій кулемет, і про те, як він пишається службою із товаришами по зброї. Військовослужбовцям рекомендовано утримуватися давати оцінки та суб'єктивні судження, особливо ті, що виходять за межі їх компетенції. Тому в естонській пресі й, до речі, у соціальних мережах, поширюється набагато менше дурниць про Сили оборони, ніж «мудрих», але часто дилетантських думок і висновків про Збройні Сили в українських медіа.

До речі, про демократію. В Силах оборони Естонії існують внутрішні інструкції, які забороняють військовому персоналу спілкуватися з пресою без попереднього погодження з відповідним прес-офісом. Окремі правила розроблені для військовослужбовців у користуванні соціальними мережами, де кожен з них «повинен бути собою», тобто, виступати під своїм іменем.

Авторитет Сил оборони в естонському суспільстві вже кілька років поспіль складає 92-94%

Цікаво, що у Силах оборони існує практика так званої «кібергігієни» - військові проходять формальний тест-опитування, відповідаючи на запитання якого вони можуть оцінити власну поведінку, а також нагадати собі правила, як саме військові мають поводитися з медіа та у соцмережах, щоб не ганьбити себе та власний підрозділ, не видавати військових таємниць та службової інформації, а також кожним своїм словом та дією сприяти підвищенню авторитету Сил оборони у суспільстві.

До речі, дуже дієва практика. Авторитет Сил оборони в естонському суспільстві поступається лише рятувальникам і вже кілька років поспіль складає 92-94 відсотки. Будь-яка армія світу може лише мріяти про таку репутацію.

Яким чином функція стратегічної комунікації розподіляється між Силами оборони і Міністерством оборони?

- Розподіляється - не зовсім коректне слово. Вони не ділять нічого, працюють як одна команда. Стратком МО та Сил оборони діють паралельно та у тісному контакті без формального підпорядкування одна одній.

Інформацію ми отримали безпосередньо від полковника Петера Талі, який є керівником цієї структури у Міноборони. Він розповів нам про систему оперативного та стратегічного планування, а також про те, що відомчий Стратком має пряму відповідальність інформувати суспільство про виконання таких планів та ефективність використання кожного євро, які було внесені до державного бюджету платниками податків.

Варто зазначити, що Естонія є однією з небагатьох країн НАТО, яка виділяє на оборонні потреби не менше 2 відсотків власного бюджету. При цьому окремий бюджет Страткому складає близько 400 тисяч євро на рік. Ці гроші використовуються на реалізацію громадських проектів, спрямованих на підвищення іміджу естонської армії, а також на вироблення власного контенту, включаючи виробництво соціальних відеороликів, участь у створенні фільмів та дитячих мультфільмів, на проведення соціологічних досліджень та для інших цілей.

Як зауважив сам полковник Талі, Стратком в Естонській армії - це не слова, це дії. При цьому для реалій Естонії головним ресурсом залишаються люди і час, гроші посідають у цьому рейтингу лише третю позицію.

Стратком МО Естонії опікується також роботою Історичного військового музею та надає сприяння роботі Музею Окупації. Остання теза представляє для України практичний інтерес, адже створення Музею окупації,  в якому мали б бути зосереджені докази та свідчення російської агресії РФ проти України, починаючи з 2014 року, є давно «на часі».  

Наскільки обізнані естонці про ситуацію в Україні?

Естонці уважно стежать за боротьбою України проти російської агресії. Їм далеко не байдужа доля нашої країни

- Можу впевнено говорити - вони не просто обізнані, вони уважно слідкують за боротьбою України проти російської агресії. Під час перебування  в Естонії нам вдалося зустрітися із Свеном Міксером, колишнім міністром оборони Естонської Республіки, який двічі призначався на цей пост у 2002-2003 та 2014-2015 роках. Нині цей державний діяч є головою парламентського комітету з питань оборони, членом Парламентської Асамблеї НАТО.

Свен Міксер висловив переконання, що позиція Естонії стосовно агресивної політики Росії проти України не зазнає змін, Естонія послідовно та наполегливо виступає за збереження міжнародних санкцій, які мають застосовуватися проти Росії до тих пір, поки ця країна не припинить порушувати міжнародне законодавство та не звільнить окуповані українські території. Крім того, Міксер наголосив, що в рамках Парламентської Асамблеї НАТО та в межах інших міждержавних інституцій, включаючи Європейський Союз, Естонія виступає проти розмивання спільної позиції стосовно продовження санкцій проти РФ.    

Цю позицію підтримки і солідарності, високий інтерес ми відчували в Естонії буквально на кожному кроці. В тому числі, і під час відкритого семінару, який наша делегація у повному складі провела в Міжнародному центрі безпеки й оборони у Таллінні. Презентацію, яку цілком було присвячено розвитку ситуації на Донбасі та боротьбі з російською дезінформацією, відвідали експерти, дипломати, науковці, журналісти... На їхні питання ми відповідали близько двох годин. Це досить рідкісна інтенсивність для Таллінна, яка свідчить - естонцям далеко не байдужа доля України.

Яка головна риса естонців запам'яталася вам під час візиту?

- Наша поїздка була надто швидкоплинною, щоб скласти враження про «головні риси» цілого народу. Люди, з якими ми спілкувалися, були відкритими, щирими, я б сказав - щиросердними, дуже дружніми. Те, що вони нам показали в контексті розбудови Страткому, дуже часто виглядало як щось надто ідеальне, щось таке, що ніколи не працюватиме в наших реаліях. 

З одного боку це зрозуміло. Лад навести у маленькому домі завжди легше, ніж у великому. З іншого боку, саме приклад Естонії, люди якої є дуже близькими з українцями по ментальності та духу, вселяє впевненість - і в нашому великому домі, наприкінці, все буде добре.

Михайло Дмитрук, Київ.

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-