Вибори у Грузії: чи є у Саакашвілі шанс на перемогу?

Аналітика 14.09.2016 12:52 1508

Ганьба, що президент-реформатор не може повернутися на батьківщину. Причому всі знають – таке замовлення виходило саме з Кремля

8 жовтня у Грузії повинні відбутися парламентські вибори. І вже зараз тут склалася цікава ситуація. Партія «Єдиний національний рух» (створена Саакашвілі) поступається всього двома відсотками партії влади «Грузинська мрія». Ми вирішили обговорити кампанію з грузинськими експертами і поцікавилися у них – чи можливий успіх політсили Саакашвілі на виборах? Враховуючи, що у «Грузинської мрії» – адмінресурс та фінанси. Також запитали, на чиєму боці у цій кампанії еліта? Силовики? Чи оцінила (чи пробачила) Грузія Міхеїла Саакашвілі. І, нарешті, чи буде в опозиції можливість проведення повноцінної кампанії, якщо її лідер нев'їзний? І якщо буде, що зможе запропонувати виборцеві опозиція? А також ми запитали, чи використала Україна лідерський потенціал Саакашвілі?

НА БОЦІ «МРІЇ» ФІНАНСИ, НА БОЦІ НАЦІОНАЛІВ – ОРГАНІЗАЦІЯ

Фото: jnews.ge

Гела Васадзе, незалежний політичний експерт:

– Вірити чи не вірити у перемогу або поразку повинні політики, справа політологів –аналізувати ситуацію і прораховувати варіанти. Сьогодні ситуація з біса цікава. Дві політичні партії йдуть буквально ніздря в ніздрю і, зрозуміло, що за ресурсами серйозно перевершують усі інші політичні сили. Проте ресурси у «Грузинської мрії» і «Національного руху» різні. Якщо на боці «Мрії» фінанси і адміністративний ресурс, то на боці націоналів – наявність твердих прибічників і організаційні ресурси. Минуле використовується обома сторонами, але вже сьогодні зрозуміло, що минулого більше в активі націоналів, ніж «Мрії». Усе це надає цим виборам додаткової інтриги.

Що стосується прибічників, велика частина еліт завжди за владу, але усі вони, навіть найтвердіші прибічники влади, завжди страхуються. Що стосується силовиків, тут взагалі цікава картина. Вищий ешелон силових структур – за владу, середня та нижча ланки – в основному симпатизують націоналам. Так що тут баланс.

Якщо говорити про повноцінну виборчу кампанію... Звичайно, Грузія незважаючи на усі реформи, все ще постсовок, і у нас поки що немає розвинених демократичних інститутів, здатних забезпечити чесні, справедливі вибори. Обнадіює інше: люди готові захищати свої права, і, я сподіваюся, влада розуміє, що йти на грубі фальсифікації або на силовий тиск для неї (влади) може вийде собі дорожче. До речі, у травні був інцидент, коли спортсмени, найняті владою, побили лідерів опозиції у селі Корцхелі (Мегрелія – регіон Грузії). Звичайно, покарати нікого не покарали, але реакція суспільства була такою, що тепер подібних інцидентів практично немає. Присутні, звичайно, дрібні провокації, але те, що силові дії – прямий шлях до краху, схоже, розуміють і у «Грузинській мрії». Втім, життя покаже.

Що стосується можливості приїзду Міхеїла Саакашвілі до Грузії і ставлення до нього. Звичайно, це ганьба, що президент країни, котрий провів такі масштабні реформи, позбавлений можливості приїхати на свою батьківщину. Причому, всі прекрасно знають, що замовлення на це виходило саме з Кремля. Але, як написав у мене у блозі один з френдів – Саакашвілі обхитрував усіх... Він дійсно розділився на дві половини, і тепер він і у Грузії, і в Україні, і, потрібно віддати йому належне, саме у його улюбленій Грузії представлена його прекрасна половина. Насправді, зустрічі Сандри Рулофс (дружини Саакашвілі, котра проводить кампанію) з виборцями залишають повне враження дежавю від зустрічей самого Саакашвілі.

З приводу України, скажу так – у нас загальний фронт і загальна боротьба. Лінія цієї боротьби проходить не лише у районі Мар’їнки, на мосту через Інгурі або у селі Діці. Лінія цієї боротьби проходить кабінетами чиновників, котрі беруть участь у корупційних схемах, на дорозі Одеса – Рені, у кожному проекті Міністерства юстиції України, яке відкриває сервіс-центри. Це тотальна боротьба із совком, у якому хоче залишити нас Кремль, який прекрасно розуміє, що зміни в Україні і Грузії є смертельними для їхнього режиму. Звичайно, ні потенціал Саакашвілі, ні потенціал сотень тисяч людей, котрі стояли на Майдані, беруть участь в АТО, волонтерів і так далі, сьогодні не використаний повністю. Є скажений опір новому, причому, як зсередини, так і ззовні. Але це й зрозуміло. Втім, тут у мене є гарні новини: реформи, модернізація країни, побудова сучасної демократичної держави – це не просто соціальне замовлення переважної більшості населення України, це замовлення історії, виконання якого можна уповільнити, але неможливо відмовитися. Так що все буде добре.

У ГРУЗІЇ ПРОСТО НЕМОЖЛИВО КУПИТИ ОКРУГИ

Бачо Корчілава, публіцист, дипломат:

– Успіх «Єдиного національного руху» можливий. У це неважко повірити, спостерігаючи за кроками його опонентів з «Грузинської мрії». Останні, наприклад, представили на мажоритарному окрузі кандидата – колишнього міністра внутрішніх справ періоду Шеварднадзе, політика з вкрай низьким рейтингом. Це при ньому ув'язнені стрибали з вікон, процвітала корупція. І такий кандидат викликав критику по-партнерському налаштованих до «Грузинської мрії» партій. У «Мрії» немає нових осіб, і вони вдаються до персон, давно викинутих на історичне звалище.

Хто підтримує партію Саакашвілі? Багато людей і дуже різноманітні соціальні групи. У людей, у тому числі і у силовиків, про яких ви запитуєте, є ностальгія за тими темпами розвитку, які спостерігалися при Саакашвілі.

Що стосується фізичної відсутності Саакашвілі, то там проводить кампанію його дружина. Сандру грузини дуже люблять. Якщо говорити про те, що протиставлятимуть одне одному «Грузинська мрія» і «Єдиний національний рух». Безвізового режиму поки що немає, хоча комітет Європарламенту з громадянських свобод, внутрішніх і загальних справ проголосував за введення безвізового режиму з Грузією. Але право на подальшу процедуру – це ще не введення безвізового режиму. Для остаточного введення безвізу необхідно провести прозорі демократичні вибори. Результати голосування будуть пораховані швидко, і, оскільки в якості спостерігачів мають підключитися серйозні міжнародні структури, я не думаю, що будуть можливі фальсифікації. ЄС визначив дуже чітко: вони чекають від Грузії таких само прозорих виборів, які провів Саакашвілі, коли програла його партія. Вона програла. Усупереч страхам європейців, не було адміністративного ресурсу, не було тиску влади. Саакашвілі показав, що він вміє передавати владу законним шляхом, чого ніколи не робили його попередники. І за роки відсутності його у Грузії дуже багато грузинів зрозуміли, що усі гучні скандали – це піар-технології. Ну, ось, наприклад, кримінальна справа, яку порушили проти Саакашвілі. Там немає фактів корупції. Єдине, що там є – перевитрата виборчого фонду. Навіть президент Грузії Георгій Маргвелашвілі, коментуючи цей епізод, сказав, що у жодній країні світу не судять президента за те, що він у ресторані з'їв порцію суші у суші-барі.

Що стосується того, чи можливий брутальний підкуп на округах. Грузія починає підніматися і виборсуватися із своїх проблем, що складалися десятиліттями. І на демократичні вибори не впливає бідність або багатство громадян, і в Грузії просто неможливо купити округи. Іванішвілі переміг просто тому, що його підтримка була вищою. Зараз цієї підтримки немає, помилок було допущено надто багато. Невеличка ілюстрація. Буквально учора Бідзіна Іванішвілі (лідер партії «Грузинська мрія») приїхав до Кутаїсі для зустрічі з регіональними ЗМІ. Туди ж прийшли виборці, вимагаючи виконання передвиборних обіцянок. Іванішвілі довелося ретируватися через чорний хід. Причому, на чужому автомобілі, тому що його машину заблокували люди. Грузини народ емоційний.

Тепер друге питання: чи зможе Саакашвілі повернутися до Грузії? Він завжди зможе повернутися, але при цьому я не думаю, що він покине й Україну. Він впевнений, що майбутнє цих країн пов'язане. Аналізуючи перший український досвід Саакашвілі, ви завжди повинні розуміти, що в країні, де 28 губернаторів, один не зможе вирішити усіх проблем. Тим більше, якщо, наприклад, зупинити контрабанду на Одеській митниці, то її розмитнять на іншій. Але Саакашвілі створив, скажімо так, інститут дуже потужних антикорупційних імпульсів. І це всього за рік з невеликим роботи. Або, наприклад, іноді говорять: реформи робив Бендукідзе, а не Саакашвілі. На що я кажу: якби президент Грузії не був замовником реформ, не підтримував їх, то реформи б проведені не були. Тому ті, хто так розмірковує – це люди, які не хочуть нічого ні міняти, ні робити.

Лана Самохвалова, Київ

Перше фото: politvzor.ru

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-