Останні новини

Бразильська криза на олімпійському тлі

Михайло Сорока Блоги 09.08.2016 15:47 663

Її хвиля не могла не вплинути на підготовку до Олімпіади

Олімпіади мають відкривати глави держав. Таке правило. Однак у Ріо-де-Жанейро воно зазнало певних коректив: за три місяці до Ігор-2016 президент Бразилії Ділма Руcсеф була відсторонена від виконання своїх конституційних обов’язків: Федеральний сенат більшістю голосів (55 проти 22) проголосував за її імпічмент.

                           «Каструльні бунти» через схудлий «Сімейний гаманець»             

Зрозуміло, що члени Міжнародного олімпійського комітету, обираючи у 2007 році Ріо столицею Олімпійських ігор 2016 року, не могли передбачити такого розвитку подій. Тоді ще тривало, і цілком успішно, президентство Лули да Сілви. Прийшовши до влади у 2003 році, він уміло скористався економічним пожвавленням у країні, пов’язаним, насамперед, із підвищенням у світі цін на сировинні ресурси, якими багата Бразилія, на розширення міжнародної торгівлі, зокрема, із Китаєм, і зробив ставку на підтримку середнього класу. Кількісно цей прошарок бразильського суспільства зріс до 30 мільйонів, посилився його вплив на економіку країни, зросла його купівельна спроможність. Заговорили навіть про «бразильське диво», про економічне лідерство Бразилії серед країн третього світу.

Конституція країни не дозволила Лулі да Сілві брати участь у президентських виборах 2010 року. І він підтримав у тій передвиборній гонці свою соратницю в політиці, міністра енергетики Ділму Руссеф. До його голосу прислухалися, і Руссеф безпроблемно зайняла найвищий у Бразилії пост. Якийсь час ринкова кон’юнктура сприяла і їй. Руссеф змогла перемогти і в 2014 році, на чергових президентських виборах. Правда, вже з менш переконливою перевагою, обійшовши ставленика опозиції лише на 3 відсотки. Перемогла головним чином тому, що очолювана нею Партія трудящих ще користувалась популярністю в народі і проголошувані нею лівацькі лозунги знаходили відгук серед бідних прошарків бразильського соціуму. Зокрема, козирною картою  команди Ділми Руссеф була програма соціальної допомоги найбіднішим під назвою «Сімейний гаманець».

Але за рік-два до Олімпіади економічне, а за ним і соціальне становище в країні стало погіршуватися. Почалося все з того, що впали ціни на сировину, у тому числі на сою, що була головним продуктом бразильського експорту. На сорок відсотків знизився у порівнянні з американським доларом курс бразильського реала. На очах став худнути «Сімейний гаманець». Економіка увійшла у смугу затяжної рецесії. Почалися масові протести, проявом яких стали «каструльні бунти» і вуличні походи з вимогою відставки президента і її уряду.

                                                      Операція «Автомийка»

Опозиція сповна скористалася цими протестами. Їх істотно підігріли корупційні скандали.  Ділму Руссеф, як і всю правлячу верхівку, звинуватили у викривленні бюджетних показників і в незаконному фінансуванні передвиборної компанії з використанням коштів від постачальників державної нафтової компанії Petrobas. Причім розкрутили корупційні розслідування дев’ять прокурорів та суддя Сержіу Моро в далекому від Ріо і Сан-Паулу місті Куритиба. У ході розслідування вони вийшли на топ-менеджера компанії Паулу Косту, який тривалий час займався багатомільярдними проектами з нафтопереробки, отримуючи відкати у розмірі трьох відсотків від вартості угод. Частину грошей він та його поплічники передавали партійним босам і політикам. Притиснутий до стінки неспростовними доказами, Коста згодився співробітничати з прокурорами. Були виявлені й конфісковані величезні набиті грошима сейфи, десятки авто найновіших марок, дорогоцінності, навіть картини відомих художників.

З Куритиби корупційний скандал почав ширитися в інші міста Бразилії, у тому числі в її столицю (операцію, яка у зв’язку з ним проводиться, назвали «Автомийкою»). Поки що виявлено, що загальна сума хабарів склала 4 мільярди доларів США. Але, як то кажуть, ще не вечір. Очікується, що бразильський корупційний «спрут» буде «оцінений» у 22 мільярди доларів.

Корупція в Бразилії – явище не нове. (В дужках додамо – як і в Україні). Але довгий час, особливо в період економічного піднесення, на неї закривали очі. Тут слід взяти до уваги ще один фактор. На відміну від ряду інших латиноамериканських країн, у Бразилії зберігається вертикаль влади. Головним чином тому, що центр  має право розпоряджатися сімдесятьма відсотками національних податків, а значить і можливість перерозподілу між провінціями отриманих від податкових зборів коштів. Коли економіка, у тому числі експорт, зростали, федеральна влада мала що розподіляти. Але ситуація погіршилася, і загострилась боротьба за федеральні кошти між керівниками штатів і мерів міст. І цей фактор істотно впливає на політичну боротьбу в країні, посилюючи роль місцевих олігархів і «князьків». Оскільки в бразильському Сенаті і Палаті депутатів більшість становлять представники місцевої влади, то їх нинішні позиції і настрої стають цілком зрозумілими; тому імпічмент Ділми Руссеф був неминучий, а результат голосування цілком прогнозованим.

Заразом відправили у відставку і спікера нижньої палати бразильського парламенту Едуардо Кунью. Він є головним опонентом Русеф і організатором процесу імпічменту проти неї. Але й проти нього знайшли компромат: він також виявився пов’язаним з корупційними схемами державної нафтової компанії Petrobas. У цьому зв’язку бразильські аналітики говорять про те, що в їхній країні «корупційний уряд відправила у відставку корупційна опозиція». Популярний в країні і такий вислів: «Імпічмент імпічменту імпічменті». Свого часу, у 1988 році, Лулу да Сілва, ще тільки претендуючи на пост президента, сказав: «У Бразилії так: коли краде бідний, його садять у в’язницю, коли краде багатий, його роблять міністром». Але парадокс у тому, що сьогодні Лулу да Сілву теж звинувачують у зловживаннях владою. У ході розслідування в рамках операції «Автомийка» з’ясувалося, що йому належить розкішна вілла у фешенебельному районі Сан-Паулу і що він її отримав як хабар від будівельної корпорації OAS.

Ділма Руссеф намагається представити своє відсторонення від президентського крісла і оголошення імпічменту як державний переворот. «Ми продовжуватимемо боротьбу, щоб повернутися до влади»,– заявляє вона. Однак це – тільки слова, політичні декларації. В її повернення мало хто вірить. Можливо, й сама вона теж.

                                                         «Голодні ігри»

Як всі ці події і, передусім, економічна та політична криза в країні, позначилися на підготовці й проведенні Олімпіади в Ріо? Звичайно ж, безпосереднім чином. Спочатку її називали Олімпіадою з відтінком карнавалу. А зараз доводиться чути іншу характеристику: «Голодні ігри». І вона близька до істини. Принаймні кошторис Ігор в Ріо набагато скромніший, ніж був він, скажімо, в Сіднеї, Афінах, а тим більше в Пекіні і Лондоні. Ще на початку підготовки бюджет Олімпіади складав 7, 4 мільярда реалів (1, 8 мільярда євро). Але економічна скрута змусила переглянути в бік зменшення навіть цю скромну в порівнянні з попередніми літніми Іграми суму (на 850 мільйонів реалів).

Цілий ряд олімпійських об’єктів незадовго до відкриття Ігор залишалися недобудованими. Щоб прискорити роботи, Оргкомітет Олімпіади увів режим так званих диференційованих контрактів. Його запровадили начебто для спрощення бюрократичної тяганини: будівельні компанії отримали право надавати відповідним державним службам лише загальний проект об’єктів – без конкретного кошторису. Певна річ, це прискорило роботи. Але є тут і тіньовий бік. Ось приклад. Наприкінці квітня впала в море споруджена спеціально до Ігор вздовж узбережжя Ріо велосипедна доріжка Тім-Май. Троє людей загинуло, п’ятеро зазнали серйозних травм. Виявляється, проектанти і будівельники у спішці не розрахували ударної хвилі морських хвиль, і вони під час одного із штормів поглинули одну із дільниць доріжки. До речі, трапилось це в день запалення в Греції, на горі Олімп, олімпійського вогню. Мер Ріо-де-Жанейро Едуардо Паес змушений був перервати своє перебування на церемонії запалення і повернутися в Ріо, пообіцявши розібратися і наказати винуватців. Молимо Бога, щоб це був останній нещасний випадок під час проведення перших Олімпійських Ігор у Південній Америці.

5 серпня вони стартували. І дав старт змаганням, що завершаться 21 серпня, виконуючий обов’язки президента Бразилії Мішел Темер. Йому, правда, теж приписують участь у корупційних схемах і шукають відповідні докази. Але поки що 75-річний виходець з Лівії, політик і поет – найвища в державі посадова особа, і саме йому, згідно з незмінним олімпійським правилом випало проголосити XXXI літню Олімпіаду сучасності відкритою. Проголосив під невдоволене гудіння трибун «Маракани». А Ділми Руссеф на відкритті Олімпіади не було зовсім. Їй не до церемоній…

Михайло Сорока (Укрінформ), Ріо-де-Жанейро

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-