Клінтон vs. Трамп: Кому дістанеться перемога?

Клінтон vs. Трамп: Кому дістанеться перемога?

Аналітика
Укрінформ
Зазвичай рейтинги претендентів у президенти США зростають після затвердження їх як кандидатів на загальнонаціональних з'їздах

У США щойно завершився важливий етап президентських перегонів – проведення загальнонаціональних конвенцій двох ключових партій. Республіканці збиралися минулого тижня в Клівленді, демократи завершили чотириденне засідання у Філадельфії лише цієї ночі.

Обидва з'їзди не обійшлися без скандалів і напруження, обидва показали, чого варті затверджені партійні кандидати на президентське крісло. Втім на цьому схожість двох конвенцій закінчується. Адже кожна з них продемонструвала, наскільки кардинально різняться підходи обох політичних сил до майбутнього Америки та її ролі у світі, в тому числі в питанні російської агресії в Європі. Отже, хто з двох представників партій має більше шансів обійти суперника?

“НЕСПОДІВАНКА” ДЛЯ ДЕМОКРАТІВ

Перший день з'їзду демократів цього понеділка зіпсував скандал, що виник через публікацію напередодні вкрадених листів із сервера Національного комітету демократичної партії. Деякі з оприлюднених сторінок вказували на те, що керівництво комітету хотіло завадити Берні Сандерсу отримати перемогу на праймеріз. Витік інсайду поставив під сумнів успіх самої демократичної конвенції, коли вона ще не встигла відкритися. Прихильники Сандерса, яких було трохи менше половини зали, скандували гасла проти висування кандидатури Клінтон та вимагали реваншу для свого кандидата, що в принципі не могло бути реалізовано, однак тільки посилювало неприємне напруження. Ініціатори скандалу (які прямо не називалися, але були очевидні), могли тільки радіти від того, що вийшло в результаті.

Втім ситуацію помітно змінив виступ першої леді Мішель Обами, яка у своїй промові жодного разу не згадала прізвища Дональда Трампа, але тонко вказала, чому і заради чого демократам треба залишатися об'єднаними. Дружина президента побудувала свій виступ на цінностях демократії та перспективах майбутнього дітей, і вщент розгромила необгрунтованість заяв та популізм кандидата-мільярдера. Вона закликала розділених скандалом делегатів підтримати Гілларі Клінтон.

"Щоранку я прокидаюся в будинку, побудованому рабами, і дивлюся, як мої дочки - дві прекрасні, розумні, чорношкірі молоді жінки – граються зі своїми собаками на галявині Білого дому", - зазначила Мішель Обама, викликавши емоційний сплеск у присутніх делегатів.

Зал вибухнув, коли перша леді піддала жорсткій критиці головне гасло Трампа "Зробимо Америку великою знову", навколо якого він побудував свою кампанію. "Ніколи й нікому не дозволяйте казати вам, що ця країна не є великою, що так чи інакше нам потрібно повернути її велич. Ця країна зараз є найвеличнішою у світі"- наголосила Мішель Обама під гучні оплески абсолютно всіх делегатів, змусивши демократів знову відчути момент єдності. З цього моменту напруження між делегатами стало поступово згасати.

ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НОРМАЛЬНОЇ РОБОТИ

Події наступних днів демократичної конвенції почали повертати з'їзд у нормальний робочий режим, а увага делегатів – послідовно переключатися від скандалу з листами до головної мети – перемоги над республіканцями. Головним моментом другого дня з'їзду стало не стільки затвердження Гілларі Клінтон єдиним кандидатом від партії, скільки достойний жест Берні Сандерса. Він перервав процедуру підрахунку голосів, запропонувавши ухвалити кандидатуру Клінтон шляхом акламації (загального схвалення). І хоча в той момент було й так зрозуміло, що колишній держсекретар набрала необхідний мінімум для перемоги, заява Сандерса дала змогу його прихильникам достойно оцінити цей крок та змінити обурення на гордість за свій вибір.

Середа, третій день з'їзду, виявився найбільш насиченим на виступи високих гостей. Варто лише зазначити, що з майже 50-ти ораторів Гілларі підтримали, в тому числі, мер Нью-Йорка Білл де Блазіо, мільярдер Майкл Блумберг, який на початку року також хотів включитися в президентські перегони "через низьку якість кандидатів", віце-президент США Джо Байден і президент Барак Обама. Всі вони говорили про  значний досвід Клінтон та не оминали згадати неосвіченість Трампа.

Завершальний день демократичної конвенції проходив в атмосфері суцільної єдності. Гілларі Клінтон прийняла номінацію та заявила про готовність разом зі своїм напарником, номінованим віце-президентом Тімоті Кейном, отримати перемогу в боротьбі за Білий дім.

Тут варто додати кілька слів про Кейна. Сенатор від штату Вірджинія розглядався з-поміж трьох кандидатур та переміг не в останню чергу завдяки набору якостей, корисних для подальшого об'єднання електорату. Зразковий сім'янин з чистою політичною кар'єрою, представник південного штату, ревний католик ірландського походження, який вільно володіє іспанською – все це, очевидно, спрямоване на різні верстви американських виборців, які ще не визначилися з тим, голосувати за демократів чи взагалі утриматися від вибору. При правильному підході демократів, така тактика здатна збільшити шанси на перемогу.

“РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ІНТЕРЕС”

Невірно було би стверджувати, що республіканці не були зацікавлені у провалі демократичної конвенції. Після того, як з'їзд "Великої старої партії" підтвердив наявність розколу в політичному керівництві щодо кандидатури Трампа, ситуацію могла би вирівняти серйозна невдача в таборі конкурентів. Витік листів демократичного комітету на сайті WikiLeaks створив саме такі умови, втім не обійшлося без проколів. "Анонімним хакером", який взяв на себе відповідальність за злам пошти демократів, виявились дві російські спецслужби. У Москві, звісно стали заперечувати свою причетність, але всі інтриги розвіяли недолугі заяви самого Трампа

По суті, мільярдер пропонує Росії, яка вважає США своїм ворогом, продовжувати ламати комп'ютерні системи федерального значення, втручаючись у справи національної безпеки для досягнення особистої політичної вигоди кандидата. Мабуть не одразу Трамп усвідомив, наскільки серйозну помилку допустив. Він отямився лише після шквалу критики з усіх сторін, заявивши, що це був його "сарказм".

Цей випадок лише зміцнив переконання політичного істеблішменту США, що кандидат-мільярдер має приховані зв'язки з Кремлем. Схвальні заяви Трампа щодо Путіна, від якого відвернувся весь західний світ; російський слід хакерського зламу; позиція республіканця щодо можливого перегляду позиції США по Криму; відхилення можливості надання Україні летальної зброї – все це поєдналося в один ланцюг та стало непокоїти все більше представників американської політичної еліти. Не лише політики-демократи, але й республіканці завжди послідовно висловлювали занепокоєння у зв'язку з поведінкою Росії в останні роки. На підтвердження, варто лише згадати консолідовану позицію обох палат Конгресу щодо підтримки України та зміцнення східноєвропейських союзників по НАТО на тлі нових викликів з боку Російської Федерації

РОСІЙСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ ТРАМПА

Яка причина того, що Дональд Трамп має російський інтерес, котрий протирічить одній зі "священних корів" американської політики - загальноприйнятій концепції національної безпеки країни?

За інформацією американських медіа, бізнес-інтереси Трампа вже давно перетинаються з російським олігархатом. Ще в 2004 році він встановлює контакт з уродженцем Росії Феліксом Сатером, сином боса російської мафії, а також іншими російськими "партнерами" для того, щоб врятувати свій бізнес від банкрутства. Трамп створює нові забудови на території Штатів та мріє звести вежу в Москві, але дозволу на це від кремлівського керівництва не отримує – і так протягом багатьох років. Мільярдер навіть встановлює зв'язок з самим господарем Кремля, правда не прямий, а через його наближеного олігарха Араза Аналарова з мрією зайти нарешті на російський ринок.

У 2013 році американська Феміда запідозрює Трампа у фінансових оборудках щодо його забудов на території США. Він змушений давати свідчення під присягою. Тоді він відхрещується від спільних справ із Сатером та уникає судового переслідування. Спрацювали адвокати. Тим часом мільярдер не залишає мрій про зближення з Росією, і, очевидно, ця тяга призводить до появи в його виборчому штабі кількох ключових фігур, які не приховують своїх про-кремлівських поглядів.

Перша (і давно відома в Україні) фігура - Пол Манафорт, який ще з 2006 року працював політтехнологом для Партії Регіонів та забезпечував переможну президентську кампанію проросійського президента Віктора Януковича в 2010-му. Зараз він очолює президентську кампанію Трампа, яка дивним чином нагадує кампанію регіоналів на минулих виборах в Україні. Манафорт уже давно засвоїв прийоми пострадянської політики, де популізм і відвертий бруд проти опонентів є невід'ємною нормою підвищення популярності.

Інший радник Трампа – екс-генерал Майкл Флінн раніше очолював розвідувальне управління Пентагону та був звільнений звідти на пенсію більше ніж півтора роки тому. Тепер він на майже на регулярній основі дає коментарі як експерт особисто Маргариті Симонян – головному редактору англомовного флагману кремлівської пропаганди Russia Today. У своїх виступах він часто стверджує, що "Росія має свою стратегію національної безпеки, і США повинні поважати її" та наполягає на необхідності більш тісної взаємодії з Кремлем.

Ще один радник Трампа у справах зовнішньої політики – американський інвестиційний банкір Картер Пейдж – побудував свою кар'єру здебільшого на угодах із "Газпромом". Пейдж приєднався до кампанії мільярдера в березні цього року. Він якось зізнався, що досі підтримує контакти з багатьма російськими бізнесменами й політиками, звідки йому надходить багато сигналів про "несприятливий вплив санкцій". Можна здогадуватися, які поради він дає кандидату в президенти.

Помічник Дональда Трампа Майкл Капуто, який допомагав йому з кампанією в Нью-Йорку, у 1990-х роках жив у Росії, а в 2000-му мав кількамісячний контракт щодо просування позитивного іміджу Путіна у Сполучених Штатах. В одному з коментарів американським журналістам Капуто зазначив, що не пишається сьогодні цією роботою. Водночас, він наголосив, що "Путін не був таким вже й поганим".

З огляду на цей контингент радників, не варто дивуватися, чому республіканський кандидат займає таку проросійську позицію .  Дивує інше: він прислуховується лише до тих людей у своєму оточенні, які явно підіграють Москві попри те, що це розходиться з інтересами національної безпеки країни. Якщо це продовжуватиметься далі, дисонанс поглядів кандидата-мільярдера з нинішнім керівництвом Республіканської партії рано чи пізно вийде назовні, і реакція буде не на користь кандидата. Зараз його рятує лише бажання республіканців не програти вибори. Натомість пріоритети можуть змінитися, наприклад, після чергових заяв кандидата, які керівництво республіканців просто не зможе залишити без реакції. У такому випадку шанси Трампа на перемогу значно впадуть.

Зазвичай рейтинги претендентів у президенти США зростають після затвердження їх як кандидатів на загальнонаціональних з'їздах. Таку тенденцію було легко помітити минулого тижня, після республіканської конвенції у Клівленді. Тоді, за соцопитуваннями, Трамп вперше випередив Клінтон. Але на цьому не варто концентруватися як на перемозі республіканця. Очевидно, що демократичний з'їзд у Філадельфії також може підняти рейтинги Гілларі впродовж найближчих днів.

До остаточних результатів голосувань у листопаді залишається ще кілька місяців, і підтримка кандидатів, безумовно, коливатиметься. Прогнозувати чиюсь перемогу ще занадто рано. Однак уже зараз з упевненістю можна сказати, хто з них є більш бажаним кандидатом для західного світу і для України в нинішніх умовах – з усією повагою до вибору американського народу та сподіванням на те, що він усе ж буде мудрим і зваженим.

Ярослав Довгопол, Вашингтон.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-