Світові моделі підтримки сільського господарства

06.05.2016 15:22 1940

З досвіду аграрного господарювання найуспішніших країн світу

Розуміння проблем і перспектив розвитку аграрної галузі у більшості політиків та громадян поверхневе, засмічене штампами, нав'язане людьми, які ніколи не ставилися до аграрного виробництва як до власної життєвої справи. На 25-й річниці незалежності мусимо констатувати: у наших еліт так і не сформувалося бачення розвитку аграрної галузі. Здається, весь аграрний дискурс зведено до питання зняття мораторію з продажу землі. Водночас, ми не маємо відповідей на багато запитань. Як працювати в цій сфері, щоб слова "продовольча безпека" перестали бути порожнім звуком? За яких умов народжується доглянуте польське, німецьке, канадське, французьке, австралійське село? Як забезпечити високі врожаї, не знищуючи при цьому екосистему країни?.. Сьогодні ми пропонуємо матеріал, який демонструє цивілізовані - європейські та американські - підходи до аграрного виробництва. 

США: ВІД ПРЯМОГО СУБСИДУВАННЯ ДО СТРАХОВИХ ВИПЛАТ

Сільське господарство в США мало ключову роль ще з моменту заснування країни. Для мігрантів, які переселялися на нову землю, в основному з Європи, фермерство здебільшого було гарантією успішного розвитку, адже продукти харчування були товаром гарантованого продажу, а земля у власності закріплювала майбутні перспективи. Але згодом ця перевага перетворилося на недолік - проблему перевиробництва. 

Часом фермерський бізнес також потерпав від неврожаю, що суттєво било по кишені фермерів. Для того, щоб підтримати галузь, яка сприяла появі робочих місць, давала без перебільшення стратегічний за своїми розмірами прибуток до бюджету, підштовхувала розвиток транспортної системи та іншого виробництва й послуг, американський уряд запроваджував різні види допомоги. Головним чином, вони зводилися до прямого субсидування фермерів.

Втім через тенденції монополізації агробізнесу та розвитку технологій, сільськогосподарська галузь з роками стала мати менше лобі в Конгресі, бо вже не опиралася на велику кількість сімейних фермерських господарств. Так, за статистикою, в 1940 році в США існувало 6 млн ферм із середньою площею 67 гектарів. Наприкінці 1990-х їх нараховувалось лише близько 2,2 млн із площею, в середньому, 190 гектарів. У першій декаді 2000-х ця тенденція збереглася. 

У 2014 році звична пряма бюджетна допомога була замінена на законодавчому рівні іншим інструментом - страхуванням ризиків. Працює це просто. Фермери не знають, якою буде вартість посаджених ними культур та якою буде погода в наступний сезон. Власники тваринницьких ферм також не можуть бути впевненими в цінах на свою продукцію у зв'язку з ризиками втрат через несприятливі погодні умови або хвороби худоби. У випадку, якщо фермерам загрожує сильна посуха, повінь і непередбачувана ситуація на ринку, надається менш витратне часткове страхування, якщо ж ризики менші - страховка може бути вищою.

Фото: http://www.meteovesti.ru

Щоб запровадити такий інструмент, американський Конгрес понад три роки шукав компроміси та згодом прийняв Закон про сільське господарство - 2014. Документ затвердив виділення впродовж кількох років $956,4 млрд доларів (майже трильйон!) на запуск цілого ряду програм, у тому числі в галузі торгівлі, сільськогосподарських досліджень, відновлюваної енергії та продовольчої допомоги. Тим не менше, попри величезну суму бюджету, в Конгресі зазначили, що закон "передбачає найбільше скорочення витрат на сільське господарство в історії". У документі збереглася кредитна програма сприяння торгівлі, у вигляді субсидій фермерам, коли ціни на основні культури падають нижче певного рівня. Втім, прямі виплати були замінені страховими. Тобто, головним орієнтиром стало страхування врожаю, і концепція страхування була розширена на інші сфери, наприклад, виробництво молока. Загалом американські фермери можуть обирати схему підтримки збуту продукції з-поміж двох основних програм. Перша - страхування від падіння цін (PLC), яка передбачає компенсації, якщо ціни на продукцію рослинництва падають нижче заздалегідь визначених рівнів. Друга - страхування сільськогосподарських ризиків (ARC). Вона забезпечує виплати фермерам в разі зменшення доходів нижче середнього по країні показника. Для розрахунків потенційних виплат фермери під час реєстрації надають дані про площу та урожайність на своїх фермах.

Крім того, існує ще кілька варіантів страхування врожаю або прибутків. При цьому федеральний уряд може субсидувати страхові премії за ставками від 38% до 80%, в залежності від рівня покриття і варіантів, обраних виробниками. Такий високий рівень субсидій необхідний для того, щоб зробити продукцію доступною за ціною. 

Загалом же, закон дуже складний та прописує багато інших варіантів для окремих напрямів виробництва, наприклад тваринництва, або вирощування бавовни.

Американські фінансові аналітики вважають, що фермери дедалі будуть більш зацікавленими в управлінні ризиками, зокрема, через вплив глобальних змін клімату. Водночас, програми, запропоновані новим законодавством США можуть мати інший ефект, наприклад схильність фермерів використовувати більш ризиковані в плані врожайності регіони. Тим не менше, розвинуті економіки, такі як американська, цілком можуть підтримувати високий рівень субсидування сільського господарства, в той час як у менш розвинутих країнах така схема може здаватися надто витратною.

НІДЕРЛАНДИ: ЕКОЛОГІЧНІСТЬ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ПРІОРИТЕТІ

Нідерланди - другий після США експортер сільськогосподарської продукції у світі. Об'єм експорту сільгосппродукції торік становив понад 80 млрд євро. Це близько 18% загального експорту країни. За деякими оцінками, на сільське господарство припадає 10% економіки країни. Найбільше голландських сільгосптоварів відправляється у Німеччину. Серед великих агропромислових партнерів також Бельгія, Велика Британія, Франція та Італія. Основні товари, що експортуються - це квіти та рослини, м'ясо, молочна продукція, овочі та фрукти.

 Фото: www.ecoterica.com

Досягнувши серйозних позицій на світовому ринку, основними пріоритетами у сільському господарстві тепер називається не стільки зростання продуктивності, скільки сталий розвиток, інновації, покращання умов утримання тварин, використання відновлюваних джерел енергетики тощо.

Наприклад, серед субсидій, які можуть отримати фермери, існує програма гарантування частини позики, яку готова взяти на себе держава. Претендувати на цю програму можуть малі чи середні підприємці або, наприклад, молоді фермери віком до 39 років. Додаткові кошти позики, які фермер отримає під гарантії, мають бути витрачені на чітко визначені цілі, наприклад, оптимізацію виробництва, покращенням якості продукції або умов утримання тварин.

Фото: ria.ru

Крім того, на додаткову допомогу можуть претендувати молоді фермери - до 41 року. За статистикою голландського агентства з питань підприємництва RVO, лише 5% нідерландських фермерів - молодші 35 років. Тому мета цієї програми - залучити більше молодих підприємців до сфери сільського господарства. Ці кошти можуть бути інвестовані у будівництво, землю, техніку або мобільне обладнання.

Крім того держава підтримує ферми, де відмовилися від використання хімікатів та пестицидів. Для того, щоб забезпечити конкурентоздатність цих екотоварів, уряд, наприклад, підписав договори із супермаркетами та Федерацією агропромисловості і тепличного виробництва про розширення дистрибуції цієї продукції.

Ще одна мета у сільському господарстві - розширення використання біомаси як палива на фермерських господарствах. Так, до 2030 року планується замістити 30% нафтопродуктів на «зелену енергетику». Тому підтримуються наукові дослідження у цій сфері.

ФРАНЦІЯ: НА ЗАХИСТ ФЕРМЕРІВ ТРАКТОРИ ДІЙШЛИ ДО ПАРИЖА

Сільське господарство тут найбільш опікувана державою галузь, хоча основа його - приватне землеволодіння. Кількість фермерських та приватних сільськогосподарських підприємств у Франції сягає майже 1 млн. За обсягом виробленої продукції Франція посідає 1-е місце в Західній Європі і третє місце в світі. Франція щорічно експортує сільгосппродукції на суму понад 40 млрд євро. У галузі зайнято близько 7% працездатного населення. 

Суттєвий вплив на аграрну політику держави надає розвинена мережа профспілок, які піклуються про умови праці та життя фермерів, а також про збереження «мінімального рівня доходів» навіть у разі неврожаю або природних катаклізмів. Особливою є і система оподаткування: розрахунок суми доходу, що підлягає оподаткуванню, проводиться виходячи з даних земельного кадастру, середніх показників вартості продукції, витрат виробництва, врожайності сільгоспкультур і продуктивності худоби. 

На підтримку аграріїв витрачається в середньому до 40 млрд євро на рік. Центральне місце в системі кредитного забезпечення сільського господарства відіграє банк «Креді Агріколь». Механізм дії пільгових кредитів для сільського господарства заснований на принципі державного погашення банком різниці між договірною процентною ставкою і ставкою пільгової позики, наданої фермеру. 

Крім уряду французький фермерів також підтримує й Євросоюз через Єдину сільськогосподарську політику (ЕСХП). Франція отримує близько 17% від загального бюджету. У середньому одне господарство отримує близько 12 тис. євро субсидій на рік. 

Крім того, у французьких фермерів є пільги на кредити. На закупівлю нової сільгосптехніки вони можуть залучати кошти під 3-4% річних, на придбання землі - приблизно під 7% річних.

Фото: muz4in.net

І попри це, рівень невдоволення зростає. Упродовж останнього року по країні прокотилася хвиля протестів. Фермери йшли маршами на сільгосптехніці до столиці, блокували дороги, проривалися до центру та вимагали підтримки від держави, зокрема підвищення закупівельних цін на молоко та м'ясо. 

Подіяло: уряд пообіцяв скотарям додаткову фінансову допомогу в сумі 290 млн євро. Крім того, міністр сільського господарства Франції Стефан Ле Фолль заявив, що також буде виділено 500 млн євро для грошових позик. Оголошена фінансова допомога стане доповненням до початкового плану, який французька влада представила у вересні 2015 року. План розрахований на 3 роки і включає повернення податків і підтримку інвестицій, що фінансуються спільно Євросоюзом і французькими регіонами. Загальна сума підтримки 300 млрд євро.

АВСТРАЛІЯ: ТОННА ЗЕРНА НА КОЖНОГО АВСТРАЛІЙЦЯ

Австралія на четвертому місці серед світових експортерів. Колись країна оголосила боротьбу проти дискримінації своєї продукції на ринку країн ЄС і, очевидно, не програла. Так, створена у 1986 році Кернська група, де Австралія в лідерах, об'єднує нині 19 країн-виробників сільськогосподарської продукції, на їх частку припадає 20% світового експорту.

 Фото: www.theaustralian.com.au

Загалом цифри вражають. Сільське господарство та тісно пов'язані з ним сектори становлять 12% ВВП країни, а обсяг валової доданої вартості у цій галузі становить понад $155 млрд. В Австралії знаходиться 14% усього світового поголів'я овець (понад 150 млн голів). Країна лідирує серед постачальників вовни: 9% усього світового виробництва. Крім цього, Австралія - один із головних виробників зернових, цукру, молочних продуктів, фруктів. 

Про пшеницю окреме слово. Половину орної площі відводять під пшеницю, її збирають майже по тонні (!) на душу населення. Країна вважається виробником пшениці світового значення.

Не дивно, що внутрішні потреби країни задовольняються власним виробництвом.

Сільськогосподарські угіддя Австралії становлять приблизно дві третини її площі. Періодично трапляються посухи. Більшість сільськогосподарських угідь використовується для потреб тваринництва (луки і пасовища). Близько двох третин вартості продукції сільського господарства забезпечує тваринництво. 

В Австралії виробниками сільськогосподарської продукції, в основному, є фермерські господарства. Австралійські фермери володіють 135 997 фермами, що охоплюють 61% території Австралії.

Фінансова підтримка уряду надається фермерам, як правило, для компенсації збитків спричинених природними або техногенними факторами - головним чином, це тривалі періоди посухи (на всій території країни поєднується зрошення і сухе землеробство), повені, пожежі або деякі інші стихійні лиха. При цьому урядові дотації надаються лише у тому випадку, коли збитки у зв'язку зі стихійним лихом терпить значна кількість господарств у регіоні. Така підтримка може мати різні форми: гранти, короткострокові кредити за низькими відсотковими ставками тощо. Також держава надає податкові пільги фермерам для компенсації амортизації сільськогосподарського обладнання. Насамкінець для захисту національного агросектору уряд застосовує систему спеціальних платежів та імпортних мит.

Що стосується оподаткування, то виробники різних видів сільськогосподарської продукції сплачують податки за різними ставками. Так, наприклад, цукрова промисловість не отримує податкових пільг, тоді як виноробство має певні переваги в оподаткуванні. 

КАНАДА: ШВИДКИЙ ІНТЕРНЕТ НА КОЖНУ ФЕРМУ

Канада - п'ята за обсягом експорту сільськогосподарської продукції у світі. Пропорційний внесок сільського господарства до загального ВВП Канади протягом останніх десятиліть значно знизився і зараз досяг 1,7%. При цьому галузь досі забезпечує роботою більше 2 мільйонів канадців та щорічно вносить більше 100 млрд дол. до ВВП країни. Щорічно Канада експортує сільськогосподарської продукції на понад 40 млрд дол.

 Фото: rurallivingcanada.blogspot.com

Сільське господарство Канади отримує значну державну підтримку (щороку варіюється у межах 6-8 млрд дол), хоча вона в рази менша, ніж у країнах ЄС. Втім, такі низькі показники завдячують унікальній канадській системі державної монополії на закупівлю молока, сиру, яєць та птиці під назвою «управління поставками». Спеціально створені державні компанії регулюють пропозицію цих товарів на ринку, контролюючи внутрішнє виробництво та обмежуючи імпорт за допомогою високих мит, що можуть сягати 200%. Така система, з одного боку, дає змогу Канаді уникнути прямого субсидування сектору, а з іншого - шкодить споживачам, адже через державне регулювання, ціни на кінцевий продукт у Канаді від 30 до 300% вищі, ніж в інших країнах. Таким чином, покупці з власної кишені високими цінами підтримують національного виробника.

Збут інших канадських агропродуктів (зерно, свинина, телятина та ін.) відбувається на більш-менш ринкових умовах, хоча для фермерів створена спеціальна кредитна установа Farm Credit Canada. Окрім того, у країні діє з десяток провінційних та федеральних програм підтримки виробників сільськогосподарської продукції, серед яких: короткострокові кредити до 400 тис. дол. під низький відсоток із частковим покриття процентів; державні кредитні гарантії на купівлю землі агропризначення; добровільний механізм гарантованих цін закупівлі; пільгове страхування врожаю від природних катаклізмів та погодних умов; фінансова підтримка просування продукції закордоном (до 50 тис. дол. на одне підприємство на рік); екстрена фінансова підтримка під час надзвичайних ситуацій; субсидування транспортування зерна через порт на півночі країни (9.20 дол./тон).

Свою роль держава бачить також у розвитку науки, тому щорічно інвестує сотні млн доларів у різноманітні дослідження в галузі сільського господарства. Окрім цього, новий федеральний бюджет містить обіцянку вкласти протягом 2016-2021 рр. 500 млн дол. у розширення доступу до швидкісного доступу до мережі Інтернет у віддалених регіонах країни, що необхідне для нормального функціонування сучасної сільгосптехніки. 

НІМЕЧЧИНА: ЗА СВОЇ ПРАВА ФЕРМЕРИ ГОТОВІ І НА МАСКАРАД

ФРН посідає друге місце за обсягом виробництва продукції тваринництва, а також зернових у країнах ЄС. При цьому в аграрному секторі, де дуже високий рівень механізації, зайняті лише 2-3% працездатного населення держави, а його частка не дотягує в структурі ВВП і до 1%.

Фото: www.agriacta.com

Базується німецьке сільське господарство на невеликих сімейних фермерських господарствах. Держава підтримує галузь, але не дотаційно чи прямим виділенням коштів. Річ у тім, що державна допомога заборонена в ЄС згідно п.1 ст.107 договору про функціонування Європейського Союзу, так як перешкоджає вільній конкуренції на внутрішньому ринку. Але є деякі винятки з цієї принципової заборони. Зокрема, можлива державна допомога соціального характеру окремим споживачам, гуманітарна допомога та гранти господарствам, які зазнали збитків після відновлення Німеччини.

Таким чином, наприклад, до 22 березня цього року діяв уже другий за рахунком пакет субсидій постраждалим від низьких цін виробникам молочної та м'ясної продукції (загальним обсягом 13 млн євро) і можна було подати заявку на отримання такої. Міністр Крістіан Шмідт пообіцяв, що держава буде і далі допомагатиме фермерам на глобальному ринку в рамках можливостей.

Час від часу фермери протестують, причому піднімають свій голос проти сучасних тенденцій в аграрній промисловості, зокрема проти генної інженерії, виступаючи за традиційне, а відтак більш екологічне село. Майже 20 тисяч взяли участь у такій демонстрації в січні цього року, одягнувшись у костюми свійських тварин та птахів.

ПОЛЬЩА: ДИПЛОМАТІЯ НА СЛУЖБІ АГРАРІЇВ

Навіть у часи комуністичної Польщі значна частина сільського господарства країни перебувала у приватній власності. Тому, традиційно, в Польщі і зараз популярними є маленькі приватні сільськогосподарські господарства, які спеціалізуються на виготовленні одного виду продукції. Зараз, близько 2 млн малих приватних сільськогосподарських підприємств Польщі (мають по 5-10 га землі) володіють 90% орних земель країни. Польща - європейський лідер у вирощуванні картоплі, цукрового буряка, яблук.

 Фото: slon.ru

15% усіх працюючих в Польщі задіяні в сільському господарстві. Цей сектор польської економіки генерує частку приблизно 4%  ВВП Польщі, що становить понад 20 млрд доларів. Однак, спостерігається тенденція до її поступового зменшення. В окремих регіонах країни, зокрема у східній частині країни, рівень працевлаштування в цьому секторі сягає понад 30% від усього працюючого населення. 

Сільське господарство Польщі експортно орієнтоване (10% продукції йде на експорт), а тому польська дипломатія постійно шукає нові ринки збуту аграрної продукції, особливо у світлі зменшення ринків у країнах Східної Європи та колишнього СРСР через економічну кризу, санкції, збройні конфлікти. 

Новий польський уряд нещодавно підготував програму дій на 2015-2019 роки. У ній вказується, зокрема, що уряд повинен використати всі існуючі можливості для збільшення допомоги польським аграріям у бюджетній перспективі ЄС на 2014-2020 роки. У програмі підкреслюється також, що слід докласти максимальних зусиль, аби модель популярних малих сімейних сільськогосподарських підприємств не була витиснута великими фермерськими підприємствами. Це робиться як з економічних мотивів (краще пристосування продукції до потреб ринку), так і соціальних (збереження більшої кількості робочих місць на селі і кращої екологічної ситуації) 

Держава намагається всіляко підтримувати дрібні аграрні підприємства, які демонструють поступову динаміку зростання виробництва, особливо у світлі європейських доплат за орні землі чи окремі види продукції. У Польщі кілька банків спеціалізуються на кредитуванні сільського господарства, зокрема BGZ. По довгострокових кредитах (до 10-ти років) держава може компенсувати половину відсоткової ставки. У Польщі популярним є також пільгове кредитування аграрного сектора, коли підприємець може сплатити лише 3%, а решту суми по відсотковій ставці банку повертає держава.

Ярослав Довгопол (Вашингтон), Марина Гонта (Нідерланди), Роман Сущенко (Париж), Іван Юсип'юк (Австралія), Максим Наливайко (Оттава), Ольга Танасійчук (Берлін), Юрій Банахевич (Варшава).

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-