Мода на Мову: Русифікація в Білорусі згортається?

Ще зовсім недавно в ЮНЕСКО були стурбовані тим, що білоруська мова поринає в забуття. Але ситуація змінилася. Місцеві патріоти завзято взялися за відродження білоруської. І, схоже, держава готова допомогти.

УРОК УКРАЇНИ

Останнім часом у Білорусі намітилася сприятлива тенденція, пов'язана з відродженням білоруської мови. Місцева молодь називає таке явище «модою на мову». Звичайно, прогулюючись міськими вулицями, як і раніше, чуєш російську мову, що приносить комфорт тутешнім численним туристам-росіянам. Але дедалі частіше стало чути «тутэйшы» білоруську. Чиновники називають її мовою титульної нації.

У Білорусі важко знайти середніх років людину, яка не пригадала би слова беззмінного білоруського президента Олександра Лукашенка. Після приходу до влади 1994 року Лукашенко заявив: «Люди, які говорять білоруською мовою, не можуть нічого робити, окрім як розмовляти нею, тому що по-білоруськи не можна висловити нічого великого. Білоруська мова - бідна мова. У світі існує лише дві великі мови - російська та англійська». Згодом майже 20 років білоруська мова набувала статусу мови вмираючої. Школярів навчали російською, а вчителям ще й доплачували за чисте володіння нетутешньою мовою. Російською мовою писалися закони, велося діловодство і віщали ЗМІ. На тих же, хто зберігав чистоту мови, з часом почали поглядати з насмішкою, мовляв, мова колгоспників.

Але, схоже, що період тотальної русифікації у Білорусі починає слабшати. На те є низка причин. Наталка Бабіна, голова спілки української літератури в Білорусі, вважає, що події в Україні багато в чому вплинули на сплеск інтересу білорусів до власної культури та мови.

«Потрібно розуміти, що українці своїм трагічним досвідом дали прекрасний урок для сусідніх націй. Стало ясно, наскільки важливо триматися своєї мови, бо якщо ми будемо відмовлятися від неї, то ось він - привід для того, щоб наша східна сусідка (Росія) сказала: ах! вони там говорять російською, отже, вони наші брати, і ми їх зараз звільнимо від їх державної незалежності, суверенітету, від усього», - поділилася вона з кореспондентом Укрінформу.

Після українського Майдану хвиля патріотизму прокотилася і Білоруссю. Великою популярністю зараз користуються численні приватні магазини з національними білоруськими товарами. Білоруські вишиванки, сумки, навіть кухлі з національним орнаментом білоруси розбирають швидко. У Мінську відкрилося декілька закладів громадського харчування, де гостей обслуговують у колоритній національної обстановці, а офіціантів штрафують за використання російської мови. Ба більше, персонал великої мережі білоруських автозаправок «А-100» зобов'язали розмовляти лише «мовою». Помітна й поява білоруської реклами. До речі, якщо рекламодавець займається білоруськомовною проектом, то отримує знижку на розміщення в розмірі 30%. В умовах кризи це чимала сума.

Біля витоків іншої причини білоруського відродження останнім часом стоять досить складні взаємини між Білоруссю і Росією. Схоже, що білоруська влада всерйоз задумалася про сенс слова «суверенітет». За словами білоруського письменника Віктора Мартиновича, відомого за гучною в Білорусі й близькому зарубіжжі книгою «Мова», русифікація в країні згортається. Причини цього в коментарі кореспондентові Укрінформу він пояснив так: «У культурному плані Білорусь перебуває в тому стані, в якому перебуває Крим. Сучасна білоруська ідентичність базується на радянському минулому - на «Песнярах», на тракторному заводі, на Біловезькій пущі, на партизанах. Це все в свідомості кримчан. Ледь щось не так повернеться, сюди прийдуть росіяни. Проблема в тому, що країна білоруській владі не належить. Країна будь-якої миті може бути де-факто відторгнута».

Більше того, на думку Віктора Мартиновича, білоруська влада починає розуміти необхідність процесу, зворотного русифікації. Свідчень цього багато. Вуличні дороговкази, вивіски державних установ, університетів і магазинів суціль білоруською. Навіть у громадському транспорті оголошення зупинок чути лише білоруською мовою.

ПОПУЛЯРНІСТЬ КУРСІВ БІЛОРУСЬКОЇ

Понад 25 років «Товариство білоруської мови» стоїть на позиціях збереження мовної ідентичності білорусів. Колись їхні відносини з державними чиновниками щодо використання мови вкладалися в єдине слово - боротьба. Зараз організація поступово досягає використання білоруської мови нарівні з російською. Завдяки роботі товариства один з головних телеканалів країни «БТ-3» (Білоруське телебачення) заговорив справді білоруською. Мовою титульної нації було перекладено електронні сайти державних структур. Крім того, ініціативу використання рідної мови перейняли чиновники Міністерства закордонних справ Білорусі.

Утім, поки переважна більшість білоруських чиновників не мають на меті вести діалог з народом рідною мовою. Для цього потрібно не стільки бажання, скільки доручення зверху. Водночас, поки «верхи» мовчать, підприємлива білоруська молодь не дає «мові» стати мертвою мовою.

У селі білоруська мова була присутня завжди. Важче з містами. Але чи то лібералізація щодо білоруської, чи то зростання патріотизму - у містах Білорусі стихійно зростає кількість курсів білоруської мови. Безкоштовне відвідування, вигадливі розіграші та частування роблять свою справу. Приміщення курсів завжди повні, багатьом доводиться вивчати «мову» навіть стоячи в коридорі. Бажання говорити «мовою» приводить сюди не тільки молодь, але й пенсіонерів, сім'ї і навіть процвітаючих білорусів. І так у багатьох містах. Слухачі курсів самі виявляють ініціативу - замовляють теми, готують виступи. Живий інтерактив, ліс рук та інтерес в очах новачків - кореспондент Укрінформу переконалася на власному прикладі.

Білоруський журналіст та організатор курсів білоруської мови «Мова Нанова» Гліб Лободенко підтвердив: справжні білоруси вказівок не чекають, вони беруть кермо в свої руки. «У білорусів є не зовсім хороша риса – чекати, поки пан або начальник зробить вказівки. Ніби прийде чиновник і скаже всім говорити білоруською. Це помилка. Ми самі збираємося і організовуємося, але ніякої державної участі тут немає. Головне, щоб чиновники не шкодили», - розповів він кореспондентові Укрінформу.

Організатори «Мова Нанова» встигли навіть запустити міні-проект «Перепис білоруськомовного населення». Лише за тиждень майже 2 тисячі осіб встигли записатися. «Є такий стереотип, що білоруська мова тільки для гуманітаріїв. Але слухачі наших курсів підтверджують абсолютно протилежне. Приходять програмісти, техніки, банкіри, лікарі. Такою акцією ми хочемо створити серію білбордів і показати, що білоруськомовні люди є у всіх сферах».

Гліб Лободенко оцінює сучасну ситуацію з мовою як сприятливішу. «Я дедалі частіше чую білоруську мову у відповідь», - аргументує він.

КОЛИ ЗАГОВОРИТЬ ЧИНОВНИК?

Білоруська відлига робить перші кроки, хоча й боязкі. Проблема в тому, що, незважаючи на узаконений білінгвізм, у Білорусі все ще немає повноцінної програми підтримки рідної мови. Екс-глава Білорусі Станіслав Шушкевич звинувачує чинне керівництво. «Становище білоруської мови погане з тієї причини, що в нас зараз антибілоруський президент. Без нормальної програми відродження білоруської мови в незалежній білоруському державі - єдиній державі, яка може зберігати білоруську мову, його відродження є дуже важким», - вважає Шушкевич.

Такої програми наразі немає. Але ж поки чиновник не заговорить рідною мовою, не заговорить і народ. «Якщо кар'єра білоруського чиновника стане в залежність від знання мови, як у Литві, наприклад, тоді він швиденько призвичаїться на ньому «шпрэхаць». Проблема в тому, що зараз немає такого замовлення», - впевнений Віктор Мартинович.

Куди більше побоювання криється в тому, інтерес білорусів до «мови», що розігрався, швидше нагадує мейнстрім чи новомодне захоплення. Потрапляючи в звичну домашню обстановку, білоруси продовжують дивитися російськомовне телебачення, розмовляти звичною російською.

ШАНС ДЛЯ БІЛОРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Якщо мовний вакуум заповнюється завдяки моді, то духовний навряд чи. Російська православна церква в Білорусі охоплює понад 80% парафіян. Відповідно, мова релігійних читань - російська. Станіслав Шушкевич переконаний, що відродження білоруської мови невіддільне без відродження духовності.

«Крім голого патріотизму є ще духовний світ людей. Я не вважаю російську духовність огидною і поганою. Я вважаю такою кремлівську владу сьогоднішню. Але я хотів би, щоб відродилася справжня білоруська духовність, яка відповідає цьому місцю. Точно так само можна говорити і про релігію. Адже в нас фактично російська православна церква, яка сприяє російській імперській державності».

Біда в тому, що корінна білоруська еліта перебуває на задвірках влади та РПЦ. Але чи знайде вона сили переконати людей бути білоруськомовними і спиратися на білоруську культуру? Принаймні такий шанс з'явився. Ще не так давно ситуація з білоруською мовою дуже нагадувала книгу Віктора Мартиновича «Мова». Ось коротко її сюжет. Майбутнє мови незавидне, вона стала забороненим товаром - наркотиком. Цінителям доводиться викладати чималі гроші за вживання згортка з «мовою». Але насправді «мова» - не наркотик. Це слова і фрази забутою білоруською мовою. Під час їх прочитання людина впадає в стан, що нагадує наркотичний. Група «тутэйшых» під страхом смерті веде невидиму і багаторічну боротьбу за збереження мови. Але в нерівній битві з державою, що насаджує чужоземну культуру, «тутэйшыя» програють. Мова зникає назавжди...

Сам же автор бачить зараз майбутнє «мови» не так песимістично, як у книжковому варіанті: «Ситуація змінюється, влада починає змінювати свої підходи до мови. Білоруськомовні стикаються з дедалі меншим опором».

У перспективу збереження і підтримки білоруської мови сьогодні вкладають позитивний сенс. Але мовне питання не може вирішуватися на рівні окремо взятих курсів мови та репетиторства. Лише цілеспрямована державна політика та відродження колоритної білоруської культури допомогли б вивести мову в маси. Хороший приклад той, за яким іде народ. Не так давно білоруською з екранів телебачення заговорив і сам Лукашенко.

Інна Кардаш, Юрій Горбань, спеціально для Укрінформу