Ядерне переозброєння Росії. Блеф і реальність
Як відомо, керівництво Російської Федерації бачить однією з ключових загроз безпеці РФ систему ПРО США. На думку Кремля, її завданням є «нейтралізація російського ядерного щита за будь-яку ціну». Тому російські лідери прагнуть чи принаймні демонструють бажання максимально нейтралізувати цю загрозу.
Так, президент РФ В.Путін нещодавно заявив: «Як ми неодноразово говорили, будемо працювати і над ударними системами, які в змозі долати будь-які системи протиракетної оборони». Словом, очевидно, що для Кремля пріоритетом №1 є - ядерна зброя і засоби доставки, які просто своїм існуванням повинні забезпечувати ядерний паритет.
До 2020 р. Москва планує оновити угруповання стратегічних ядерних сил стримування. Лише 2015 р. до ЗС РФ мають надійти близько 50 нових балістичних ракет, два стратегічних ракетоносці проекту 955 «Борей», озброєних ракетами «Булава». Чотири нових полки буде сформовано в Ракетних військах стратегічного призначення (РВСП). Ракетні комплекси «Тополь» і «Тополь-М» буде замінено на «Ярси», а стратегічні ракетоносці літаки Ту-160 щонайменше має бути модернізовано. Крім того, у науково-дослідних установах йде розробка принципово нової стратегічної балістичної ракети «Сармат».
Але це лише окремі фрагменти тих системних проблем, які існують у сьогоднішній Росії. Хотілося б зупинитися на двох інших проектах, які досить чітко дають уявлення про нинішню ситуацію з масштабними проектами РФ у контексті перспектив розвитку стратегічних ядерних сил. Адже Кремль дуже часто вказує на проблеми інших, замовчуючи або не надаючи значення своїм.
Стратегічний бомбардувальник-ракетоносець Ту-160
Відповідно до заяв представників керівництва оборонного відомства Росії, на озброєння ВПС найближчим часом повинні надійти нові літаки далекої бомбардувальної авіації, здатні нести ядерну зброю на борту. З цією метою ініціюється проект зі створення «нової» машини - Ту-160М2 і перспективного авіаційного комплексу далекої авіації ПАК ДА, а також здійснюються заходи з ремонту та модернізації літаків Ту-160 і Ту-95. Однак, за словами заступника міністра оборони РФ Юрія Борисова, які пролунали в липні 2015 року, створення перспективного бомбардувальника далекої авіації - ПАК ДА перенесено на пізніший термін у зв'язку з поновленням виробництва літаків Ту-160 вже в новій версії Ту-160М. При цьому до 2020 р. на озброєння ВПС Росії має бути поставлено 10 літаків модифікації Ту-160М.
2. Непроста ситуація у сфері організації кооперації з підрядниками та субпідрядниками, адже Ту-160 створювався в рамках кооперації республік колишнього СРСР. Так, компоненти фюзеляжу створювалися ВАСО (Воронеж), мотогондола - Кумертау (Башкирія), окремі комплектуючі та агрегати, а також частини фюзеляжу - в Києві, Харкові й Ташкенті, електроніка - в Єревані та Зеленограді. Загалом це близько 700 підприємств СРСР. З них частини вже не існує, частина в інших країнах, а частина займається іншою діяльністю. Налагодження нових коопераційних зв'язків є значною проблемою, адже в РФ виробників окремих агрегатів і устаткування можуть просто не знайти.
3. На думку багатьох російських експертів, на сьогодні на відповідальних за Ту-160 підприємствах рівень підготовки конструкторського складу є недостатнім для того, щоб опанувати цей літак - не те що створювати новий.
4. Існують проблеми і в сфері матеріалознавства та виробництва нових матеріалів. Практично всі російські сплави - досить грубі і з великою часткою домішок. Крім того, є труднощі з виробництвом болтів для кріплення компонентів літака. Так, у Ту-160 питома вага звичайного болта зі сплаву Вт6ч становить 4,43 гр/см3, а єдине підприємство, яке спеціалізується на подібних болтах у РФ, - Нижегородський завод «Нормаль», на сьогодні здатне випускати лише болти вагою 4,68 гр/см3. Використання таких болтів збільшить вагу Ту-160М2, а це тягне за собою зміни в інших характеристиках літака.
5. 2016 року ВАТ «Кузнєцов» (Самара) планує випустити оновлений двигун НК-32, який встановлюється на літак Ту-160, проте його виробництво, яке було зупинено 1993 р., мало бути не тільки оновлено, але й освоєно. 2010 р. таке рішення було прийнято під час наради щодо розвитку ОПК РФ, при цьому необхідний обсяг інвестицій становить 8 млрд рублів. Ці кошти передбачені у Федеральній цільовій програмі «Розвитку ОПК РФ на період 2011-2020 рр.». З 2016 року планується випустити перші декілька двигунів НК-32, після цього відбудеться етап стендових випробувань, а потім випробувань на самих літаках. Однак обставини, пов'язані з тривалою відсутністю серійного виробництва зазначеного двигуна, а також перспективи скорочення фінансування з причини нинішньої ситуації в країні, можуть внести свої корективи до планів. Крім того, не слід виключати, що новий/старий двигун може не виправдати очікування конструкторів, виробників і замовника.
Міжконтинентальна балістична ракета РС-28 «Сармат»
Інший амбітний проект Кремля - заміна стратегічних ракет РС-20В «Воєвода», які свого часу були розроблені «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля» і серійно випускалися на «Південмаші» у Дніпропетровську, на нову сучасну рідинну ракету РС-28 «Сармат». З 2020 р. ці ракети вже повинні стати на озброєння 13-ї Домбаровської та 62-ї Ужурської дивізій.
16-17 грудня 2015 року командувач РВСП генерал-полковник Сергій Каракаєв заявив, що розробка новітньої важкої рідинної МБР «Сармат» йде успішно, уже завершено дослідно-конструкторську роботу за цією темою, і найближчим часом мають відбутися кидкові випробування ракети. Однак якщо вдаватися в деталі, то:
1. Кидкові випробування ракети по своїй суті призначені лише для перевірки роботи порохового стартового прискорювача і поведінки ракети під час старту і після виходу з шахти. Тобто відбувається тестування того, як поводитиметься ракета в умовах перевантаження, деформації, хитавиці тощо. Для цього замість готової ракети використовуються її масогабаритні макети. Залежно від ситуації і конкретних можливостей, для імітації старту можуть використовуватися або порохові прискорювачі замість рідинного двигуна, або близький за характеристиками двигун від попередньої моделі ракети. Тобто нового рідинного двигуна може і зовсім не бути.
Крім того, щоб проводити кидкові пуски потрібно переобладнати пускові місця. Спочатку Міноборони РФ планував провести кидкові випробування РН «Сармат» 2015 р. на космодромі Байконур. Проте пізніше випробування перенесли до Плесецька. Роботи з переобладнання пускового майданчика розпочалися в жовтні 2015 р. На сьогодні відомо, що кидкові випробування повинні пройти в березні 2016 року. У зв'язку з перенесенням термінів кидкових випробувань льотно-конструкторські випробування МБР «Сармат»
також перенесено вже на третій квартал наступного року. З огляду на те, що результати обох випробувань непередбачувані, всі інші заявлені терміни щодо початку серійного виробництва і прийняття на озброєння насправді будуть зміщені на пізніший термін.
2. Виробництво МБР «Сармат» відбувається в кооперації підприємств, сформованій ВАТ «Державний ракетний центр ім. Макєєва», де ключовим виконавцем є ВАТ«Красмаш» (Красноярськ, РФ). Саме останнє підприємство відповідає за випуск дослідних зразків. Однак «КБ Макєєва» і ВАТ «Красмаш» зайняті виробництвом відразу двох нових ракетних комплексів РСМ-54 «Синева» та її модернізованої версії «Лайнер». Обидві ракети йдуть на озброєння атомних стратегічних крейсерів проекту 667 «Дельфін».
У свою чергу, ВАТ «Державний ракетний центр ім. Макєєва» значно наростила кредиторську заборгованість. 2015 року вона була збільшена до 14,3 млрд рублів, при цьому 2014 р. ця заборгованість становила 6,8 млрд рублів, а 2013 р. - 2,5 млрд рублів.
3. Оголошені параметри РН «Сармат» - дальність понад 10 000 км, вага бойової частини близько 10 тонн тощо, перевищують кращі можливості, які коли-небудь реалізовувалися ВАТ «Державний ракетний центр ім. Макєєва». Підприємство досі займалося лише балістичними ракетами для підводних човнів з набагато меншою стартовою вагою.
За деякими даними, питаннями створення першого ступеня ВАТ «Державний ракетний центр ім. Макєєва» займається спільно з «НВО «Енергомаш ім. академіка В.П.Глушка» (Хімки, Московська область). Останнє випускало двигуни для ракетоносіїв «Зеніт», «Ангара», «Протон», «Енергія», «Атлас-5». Сьогодні «НВО «Енергомаш» займається адаптацією двигуна 15Д285, який встановлено на РН «Воєвода» і який є єдиним у РФ рідинним двигуном, що задовольняє вимоги щодо стійкості при підвищеному рівні зовнішнього впливу.
Незважаючи на те, що над цим двигуном ще за радянських часів працювали фахівці «НВО «Енергомаш», а також фахівці КБ «Південне», серійно він випускався в Україні на ДП «Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» у Дніпропетровську. Після втрати коопераційних можливостей РФ із цим підприємством у російській ракетній галузі є проблеми у створенні нових рідинних ракет на висококиплячих компонентах у класі 100-200 тонн.
При цьому російське керівництво приховує те, що декілька років тому НВО «Машинобудування» та ВАТ «Державний ракетний центр ім. Макєєва» провели науково-дослідну роботу «Аргументація», метою якої було визначення можливості створення перспективної міжконтинентальної балістичної ракети наземного базування з урахуванням наявних технологій і досвіду. У результаті дослідження фахівці дійшли висновку, що Росія на сьогодні здатна лише протягом 7-8 років, витративши близько 8-8,5 млрд рублів, розробити і запустити в серійне виробництво МБР з дальністю дії до 10 000 км і з вагою близько 4 350 кг, не більше. А тому заяви посадових осіб про вагу в розмірі близько 10 тонн є безпідставними і виключно пропагандистськими.
Крім усього іншого, що стосується обох проектів, амбітні плани Кремля не збігаються з поточною ситуацією в оборонно-промисловому комплексі РФ. Після внесення поправок до Федерального закону №275 «Про Державне оборонне замовлення», які набрали чинності 1 вересня цього року, виникла низка проблем, що принципово впливають на реалізацію Державного оборонного замовлення (ДОЗ). Так, витрати оборонних підприємств передбачається компенсувати після завершення держконтракту. Тобто прибуток підприємство отримає лише після виконання контракту та подання до банку документів, що підтверджують передачу товару, робіт, послуг. А оскільки військові контракти є довгостроковими, реальні гроші підприємство отримає лише через декілька років. Тому виконавцям доведеться отримувати кредити в банках на придбання устаткування, укладання контрактів із співвиконавцями тощо. Це в умовах, коли в країні відбувається стрімке падіння долара і, як наслідок, зростає собівартість товарів і послуг, є досить не вигідним і ризикованим заходом.
Також у законі є пряма заборона на купівлю іноземної валюти або переказ грошей за кордон з окремого рахунку. Це нововведення значно ускладнило підприємствам, які виконують ДОЗ, роботу з іноземними контрагентами. Адже немає можливості купувати електронні компоненти і матеріали в країнах СНД, а також високоточне обладнання в країнах далекого зарубіжжя, без якого неможливо виготовити різного роду вироби, необхідні для виконання ДОЗ.
Як бачимо, під бравурністю заяв ораторів Кремля приховується далеко не проста ситуація в самій Росії. Москва звикла бачити проблеми у своїх сусідів і шукати піщинки в очах своїх опонентів, не помічаючи «колод проблем» у своїх. Існуючі труднощі в реалізації масштабних проектів, у тому числі тих, що стосуються СЯС, сучасній Росії досить складно подолати. Ті проекти, які за часів Союзу виконувалися в умовах складної виробничої кооперації, у нинішній економічній і політичній ситуації можуть стати для Кремля непідйомною ношею і залишитися лише нереалізованими амбіціями.
Антон Міхненко, Інформаційно-консалтингова компанія «Діфенс Експрес»
