Пʼять трун для однієї родини: в Радушному прощалися з Вороновими

Мешканці села Радушне поблизу Кривого Рогу стали на коліна, у ліцеї пролунав дзвоник. Тут провели в останню путь багатодітну родину Воронових, яку в ніч на 30 липня вбила російська ракета.

Люди почали збиратись біля Радушненського ліцею з самого ранку. Родину Воронових, в якій виховувалось десятеро дітей, тут знали всі. Односельці кажуть, що це були світлі, добрі люди, батьки дуже любили своїх дітей.

У трьох старших — Ауріки, Матвія та Данила — є власні родини. Ауріка мешкає у Німеччині, Матвій — у Польщі, а Данило — військовий, служить в артилерійському підрозділі ЗСУ.

У ніч трагедії вдома були батьки — Олена та Артем Воронови, їхні діти —Марк, Домініка, Захарій, Азарій Ілай, Федеріка, Емілія, Віоріка та півторарічний онук Артем – дитина найстаршого сина Данила.

Російська ракета вщент зруйнувала будинок. Пʼятеро з родини Воронових наразі є безвісти зниклими.

“НАШОГО СИНА БІЛЬШЕ НЕМАЄ”

На подвірʼї ліцею встановили пʼять трун: Олени та Артема, а також трьох дітей - Емілії, Азарія Ілая та Марка. Інші - будуть ідентифіковані через ДНК.

Люди стали у живий коридор памʼяті. Хтось прийшов із квітами, хтось - із мʼякими іграшками.

Попрощатись із батьками, братами та сестрами з-за кордону приїхала старша донька - Ауріка. Вона прийшла разом із братом Данилом, його дружиною, а також із матірʼю маленького Артемчика — Іриною.

Жінка розповіла, що бабуся та дідусь дуже любили Артема і просили, щоби його якомога частіше привозили до них.

- Казали, хоча б на тиждень. Так вийшло, що цей тиждень став останнім, - каже Ірина Болгар.

Вона мешкає у Миколаєві. Там мав ходити до дитячого садочка і Артем. Про те, що сталося, жінка дізналася від Данила.

- Колишній чоловік зателефонував і сказав: «У нас більше немає сина». Його тіло досі не знайдене…, - говорить жінка.

Вона додає, що нова дружина Данила дуже добре ставилась до їхнього сина, любила його, як рідного.

Ірина виховує доньку, якій шість років. Жінка поки не повідомила дитині, що Артема більше немає.

- Боюсь їй сказати, боюсь травмувати. Це важко. Дорослі не всі витримують, а тут - маленька дитина. Я зараз тримаюсь тільки заради неї, - додає жінка.

“БУЛА НАДІЯ, ЩО ХОЧ ХТОСЬ ІЗ РОДИНИ ВЦІЛІЄ. НА ЖАЛЬ, ТАК НЕ СТАЛОСЯ”

У ліцеї навчались четверо дітей з родини: Федеріка перейшла у четвертий клас, Азарій Ілай і Захарій — в шостий і сьомий, Віоріка мала навчатися у девʼятому.

Директорка Радушненського ліцею Тетяна Усенко розповідає, що всі дітки були дуже активними, брали участь у різних конкурсах - як творчих, так і спортивних, відвідували гуртки.

Пані Тетяна працює на посаді директорки з 2021 року. Згадує, що на той час Олена Воронова була комірником на харчоблоці.

- Ми часто спілкувались. Потім її запросили працювати економістом до управління освіти, і вона пішла. У Олени завжди було бажання працювати у бухгалтерській справі, - згадує Тетяна Олександрівна.

Пані Тетяна добре знала Емілію і Федеріку, бо займалася з ними в шкільному гуртку. Каже, що дівчатка були «дуже добрі й миленькі». Пригадує, що Емілія забирала додому всі малюнки, бо для неї було важливо показати їх батькам.

- Була надія, що хоча б хтось із родини Воронових уціліє. Але, на жаль, так не сталося. Це була частина нашої шкільної родини. Для дітей пролунає останній дзвоник. У вересні він мав би сповістити їм про початок навчального року. Але сьогодні він буде для них символом нездійснених мрій, недописаних і ненаписаних творів, незвіданого кохання, - каже директорка ліцею.

У ніч трагедії в Радушному її не було. Про те, що сталося, Тетяна Олександрівна дізналася вночі від знайомих — вони зателефонували, бо хвилювались за неї та її сина.

- Це був шок. Сказали, що в село прилетіли ракети, і прямо в чийсь будинок. Я почала писати колегам і так дізналася, що це в родини Воронових. До ранку чекала, що будуть гарні новини, але цього не сталося, - додає співрозмовниця.

МАРКУ МАЛО Б ВИПОВНИТИСЯ 18 РОКІВ

17-річний Марк назавжди залишився студентом четвертого курсу Політехнічного фахового коледжу Криворізького національного університету. Він мріяв стати машиністом чи помічником.

- У нього була спеціальність «залізничний транспорт». Батько Марка повʼязаний з енергетикою і я запитувала, а чому він пішов вчитися не на електропостачання, а на залізничний транспорт. Марк сказав, що хоче працювати на залізниці, - згадує викладачка коледжу Тетяна Виноградова.

Вона говорить, що Марк був вихованою дитиною та постійно вдосконалювався.

- Коли він прийшов до нас, то вчився на 7-8 балів, а потім став відмінником і отримував стипендію за особливі досягнення у навчанні. Він завжди відгукувався на будь-які прохання. Він назавжди залишився студентом четвертого курсу, - говорить викладачка.

Марку 20 серпня мало б виповнитись 18 років.

Відспівували родину в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Односельці кажуть, що Воронови були віруючими. Поховали їх на місцевому кладовищі.

Під завалами будинку знайшли фрагменти людських тіл. Експертизи мають встановити долю Захарія, Домініки, Віоріки, Федеріки та Артема.

В селищній раді говорять, що на це може піти близько двох місяців. Для родини Воронових сьогоднішня церемонія прощання, на жаль, не остання.

Ольга Звонарьова

Фото Дмитра Смольєнка